Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.
Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші. Добре розвинений камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.
Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не одночасно. В одних видів листки великі, розсічені, в інших — дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.
У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин.
За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні. У тропіках і субтропіках обох півкуль Землі в низькорослих вічнозелених сухих лісах і чагарниках зростають саговники. Зовні вони дуже схожі на папороті або пальми.
В Україні голонасінні представлені 15 видами з 4 родин. Родину Соснові представляють Ялиця біла, Модрина європейська, Ялина європейська, Pinus brutia, Сосна кедрова, Сосна гірська, Сосна чорна, Сосна звичайна; Кипарисові — Ялівець звичайний, Ялівець високий, Яловець смердючий, Ялівець колючий, Ялівець козацький; Ефедрові — Ефедра двоколоса; Тисові — Тис ягідний.
Різноманіття голонасінних найкраще ігати в ботанічних садах і дендрологічних парках. Принаймні хвойні дерева дуже добре представлені в колекціях по всій помірній зоні світу.
Цеолиты широко используются как катализаторы в нефтехимии. Также используют некоторые активные глины, силикагель, алюмосиликаты. Кроме того, многие минералы Al2O3, SiO2 (проавда не природные, а синтезированные) используются как носители катализаторов. Минералы, как правило (кроме углеродсодержащих) , неорганического происхождения, поэтому могут использоваться только как катализаторы. И то, не напрямую, а после концентрации и очистки. Это самородные платиноиды, каломель, бурый железняк, бокситы, оксиды свинца и много еще чего. ну если только уголь как сырье и платину самородную в качестве катализатора.
Минеральные вещества выполняют в организме человека различные функции. Когда мы говорим о минеральных веществах в контексте человеческого питания, мы имеем в виду несколько неорганических соединений, которые необходимы человеку для поддержания здоровья (помимо больших количеств органики - углеводородов, протеина и жиров, составляющих большую часть рациона). Витамины, неотъемлемая часть здорового питания – органические соединения. Некоторые минеральные вещества: натрий, хлор, калий, кальций, фосфор и магний – специалисты называют макроэлементами, поскольку они необходимы организму в относительно больших количествах. Среди минеральных веществ выделяют также группу микроэлементов. Их назвали так потому, что они необходимы организму в очень малых количествах. К ним относят железо, цинк, медь, марганец, молибден, селен, йод и фтор.
Кальций - наиболее распространенный минеральный элемент в организме. Без него невозможно построение здоровой костной ткани. Для поддержания баланса кальция жизненно важны физические нагрузки, так что больные с постельным режимом после выздоровления должны упражняться как можно больше, чтобы снизить вероятность переломов. В отличие от натрия, калия, кальция и магния, другие минеральные вещества выполняют в организме узкоспециальные задачи. К примеру, железо - ключевой компонент гемоглобина, он переносит кислород из легких в ткани тела. А йод содержится в организме лишь в гормоне щитовидной железы, с которого ткани выделяют и расходуют энергию. Цинк – составная часть более чем ста ферментов организма, в том числе ответственных за синтез РНК и ДНК. Мясо, печень, яйца и морепродукты – богатые его источники. Медь является компонентом ферментов, необходимых для выработки энергии, антиоксидации, синтеза гормона адреналина и соединительной ткани. Марганец необходим для формирования структуры костей; содержится в неочищенных хлебных злаках и зелени. Молибден участвует в окислении серы, входящей в состав белков. Его основные источники – молоко, бобы, хлеб и другие злаки. Селен нужен для синтеза одного из антиоксидантных ферментов. Фтор является необходимым веществом, которое укрепляет кости и зубы. Им богаты морская рыба и чай, но главный его источник – фторируемая питьевая
Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.
Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші. Добре розвинений камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.
Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не одночасно. В одних видів листки великі, розсічені, в інших — дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.
У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин.
За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні. У тропіках і субтропіках обох півкуль Землі в низькорослих вічнозелених сухих лісах і чагарниках зростають саговники. Зовні вони дуже схожі на папороті або пальми.
В Україні голонасінні представлені 15 видами з 4 родин. Родину Соснові представляють Ялиця біла, Модрина європейська, Ялина європейська, Pinus brutia, Сосна кедрова, Сосна гірська, Сосна чорна, Сосна звичайна; Кипарисові — Ялівець звичайний, Ялівець високий, Яловець смердючий, Ялівець колючий, Ялівець козацький; Ефедрові — Ефедра двоколоса; Тисові — Тис ягідний.
Різноманіття голонасінних найкраще ігати в ботанічних садах і дендрологічних парках. Принаймні хвойні дерева дуже добре представлені в колекціях по всій помірній зоні світу.