Уголь, после древесины, был первым из используемых человеком видов ископаемого топлива. Сжигание одного килограмма этого вида топлива позволяет получить 3400-7200 ккал энергии[1] . В 1960 году уголь давал около половины мирового производства энергии, к 1970 году его доля упала до одной трети. Использование угля увеличивается в периоды высоких цен на нефть и другие энергоносители
Уголь, подобно нефти и газу, представляет собой органическое вещество, подвергшееся медленному разложению под действием биологических и геологических процессов. Основа образования угля — битумные массы и в меньшей степени (не промышленные запасы) из органических остатков растительного происхождения. В зависимости от степени преобразования и удельного количества углерода в угле различают четыре его типа: бурые угли (лигниты), каменные угли, антрациты и графиты. В западных странах имеет место несколько иная классификация — лигниты, суббитуминозные угли, битуминозные угли, антрациты и графиты, соответственно.
По происхождению угли делятся на гумусовые (из остатков высших растений: древесины, листьев, стеблей и т. д. ) и сапропелитовые угли (из остатков низших растений, главным образом водорослей)[5].
Кров - липка, солонувата на смак рідина, що циркулює по кровоносній системі та об'єднує весь організм в єдине ціле. В організмі людини кров становить 7,7% від загальної маси тіла. Швидка втрата 1/3 частини крові є небезпечною для життя людини
Кров - рідка сполучна тканина.
Механізм формування
Еритроцит зовні вкритий мембраною, а всередині майже повністю заповнений білковою речовиною - гемоглобіном (Нв). Нв складається з білка глобіну (600 Н) і залізовмісної сполуки - гемму (Ч, А. Fe) (С3032 Н4816 О872 N780 S8 Fe4). В 1 л крові міститься 140-160 г Нв.
Основна функція Нв - транспортування кисню від легенів до тканин. У легенях під час вдиху Нв тимчасово з'єднується у нестійку сполуку, що називається оксигемоглобіном (Нв + О2 → НвО2). Кров, яка насичена О2 - артеріальна, має яскраво-червоний колір. У тканинах Нв приєднує СО2 (Нв + СО2 → НвСО2 - карбгемоглобін, також нестійка сполука). Кров насичена СО2 - венозна, темно-червоного забарвлення (10% СО2 переносить
В 1901 році австрійський вчений Ландштейнер, а після нього чеський медик Янський довели, що в людей існують 4 основні групи крові, які успадковуються від батьків за певними законами генетики. Їх позначають І (О), ІІ (А), ІІІ (В), ІV (АВ). В Європі найчастіше трапляються перша - 46%, друга - 42%, рідше третя - 9%, найрідше - четверта 3%.
Групова належність крові залежить від особливих склеювальних речовин (білків) - аглютиногенів (А і В), що містяться в еритроцитах, та аглютинінів (λ і β), що є у плазмі крові.
В крові одної особи ніколи немає збігу однойменного аглютиніну й аглютиногену (λ з А, β з В), помилкове змішування їх під час переливання крові приводить до склеювання або аглютинації еритроцитів і наступного гемолізу з утворенням токсичних речовин.
Групи крові
Аглютиногени в еритроцитах
Аглютиніни в плазмі
І (О)
Немає
λ і β
ІІ (А)
А
β
ІІІ (В)
В
λ
ІV (АВ)
АВ
немає