Наше життя, життя людей, маленьких сіл, селищ і міст, мегаполісів непомітно взаємопов’язано, заплутано і, маючи один шлях, націлене та скероване у майбутнє. Здавалося б доволі просто зрозуміти, помітити та побачити майбутнє, те, яке ми хочемо бачити, і те, котре на нас чекає. Проте ми доволі часто перебуваємо в полоні власних мрій, сподівань, надій, котрі називаються солодким словом - ілюзії.
Що ж може подолати, розсіяти туман мрій і вказати нам вірний напрямок руху до нашого успішного майбутнього, майбутнього кожної людини і майбутнього всієї країни ? Є той єдиний ключ, котрий відчинить двері і проведе. Все доволі просто – це знання, саме знання і бажання рости, розвиватися властиві кожній людині, кожному, хто живе на цій землі. Завдяки прагненню пізнавати і отримувати знання, завдяки прагненню ділитися цими знаннями і повстало людство з предвічного мороку небуття.
Пошуки знань відбуваються завжди з різних мотивів, і завжди вони недосконалі, часто ми в цих пошуках блукаємо та зазнаємо невдач. Я думаю, що не буде знайдено кращої форми передачі знання, ніж ті класичні, що існують впродовж останнього тисячоліття.
Закономірно, що Прикарпатський університет за 75 річну історію свого існування перетворився в один з провідних вищих навчальних закладів України. Зазираючи в минуле, робимо висновок, що заклад зумів виплекати в своїх стінах безліч талановитих та успішних людей, і він, «наш університет», є ключем до успіху не тільки на державному, але й міжнародному рівнях.
Сьогодення диктує нові виклики для нашої країни, для нас і нашого щоденного життя. Бачимо, що ті зміни, що відбуваються у Прикарпатському університеті є яскравим свідченням плідної роботи колективу цього навчального закладу.
Зигота- диплоидная (содержащая полный двойной набор хромосом) клетка, образующаяся в результате оплодотворения (слияния яйцеклетки и сперматозоида). Она породить любую другую клетка.
У человека оплодотворение яйцеклетки происходит в фаллопиевой трубе. Оплодотворённая яйцеклетка называется зиготой. Стадия зиготы у человека продолжается около 24-28 часов[1] от момента оплодотворения яйцеклетки до разделения зиготы на две дочерние клетки. Несколько поколений дочерних клеток, образовавшиеся в результате дробления зиготы, называют бластомерами. Первые деления зиготы называют «делениями дробления» потому, что клетка именно дробится: дочерние клетки после каждого деления становятся всё мельче, а между делениями отсутствует стадия клеточного роста. Эмбрион на стадии дробления уже не называется зиготой, стадия дробления продолжается около 3 дней и завершается формированием морулы[2]. По мере развития дробящийся эмбрион перемещается по фаллопиевой трубе с током жидкости в сторону матки. На 4 день развития эмбрион на стадии морулы достигает матки, где в течение последующих 2 дней формирует бластоцисту, которая имлантируется в стенку матки.
Зигота, как яйцеклетка, является одной из самых крупных клеток человека, её диаметр составляет около 0,12 мм. Это шарообразная полупрозрачная клетка, окружённая так называемой блестящей оболочкой. Внутри зиготы формируются два ядра, которые называются пронуклеусами. Одно из ядер формируется из проникшего сперматозоида, оно называется мужским пронуклеусом и содержит отцовские хромосомы. Другое ядро формируется в результате созревания яйцеклетки, оно называется женским пронуклеусом и содержит материнские хромосомы. Оба ядра зиготы сближаются и находятся в непосредственном соприкосновении на протяжение нескольких часов. Ядрышки двух пронуклеусов также приближаются друг к другу. В ряде случаев пронуклеусы сливаются в общее ядро зиготы, которое вскоре исчезает. Но чаще исчезновение пронуклеусов происходит без слияния. После исчезновения пронуклеусов хромосомы отца и матери объединяются в единую метафазную пластинку, после чего в течение 1-2 часов происходит разделение зиготы на дочерние клетки.
Объяснение: