поясненна: Мікориза являє собою симбіоз (взаємовигідне співіснування) міцелію гриба та кореня вищої рослини. У формуванні мікоризи беруть участь з одного боку всі голонасінні рослини і деякі квіткові, а з іншого - такі групи грибів, як базидіоміцети, зигоміцети, аскоміцети, інші
Комнатные растения по отношению к интенсивности света делят на светолюбивые, тенелюбивые и теневыносливые. Большая часть декоративных растений светолюбива и лучше развивается при сильном освещении.
Светолюбивые растения (афеляндра, герань, белопероне, ирезине, санхеция, абутилон, колокольчик, церопегия, кактусы и т. д.) лучше растут при большой интенсивности освещения.
Теневыносливые растения (аспарагусы, алоэ, бильбергия, хлорофитумы, плющ и др.) могут расти и при освещении, и при легком затенении.
Тенелюбивые растения (аспидистра, бегония клубневая, кливия, рускус, хельксине, аралия, папоротники, традесканции, офиопогон, дримиопсис, хипоцирта и др.) хорошо растут на окнах, выходящих на север и запад. При избытке света листья у них светлеют за счет уменьшения в клетках хлорофилловых зерен. В темных местах тенелюбивые растения приобретают густо-зеленую окраску.
Складається з ротового отвору, глотки, стравоходу, шлунку, середньої кишки, задньої кишки, яка закінчується анальним отвором і кишечнику. Ротовий отвір розташований знизу голови, оточений ротовими органами: верхньою губою, парою верхніх та двома парами нижніх щелеп, трьома парами ногощелеп. Верхнягуба — це непарна пластинка над ротом, пара верхніх щелеп — потовщені пластинки із зубцями для перетирання їжі. Ногощелепи — це три передні пари коротких грудних кінцівок. У передній «жуйній» частині шлунку знаходяться три хітинові, просякнені вапном, жуйні пластинки, що перетирають їжу. У задній «цідильній» частині шлунку розташована з тоненьких виростів його стінок своєрідна стійка де їжа профільтровується. Лише дрібні частки надходять у коротку середню кишку, де відбувається основне перетравлення (під дією травних соків залози — печінки) і всмоктування їжі. У виростах печінки може відбуватися перетравлення і всмоктування їжі. Анальний отвір знаходиться на середній пластинці хвостового плавця. Для просочування шкірних покривів рака після линяння у шлунку його навесні та влітку виявляються камінці з вапняку.
При линянні вистілка шлунку і задньої кишки сходяться разом із панциром.
Річковий рак — всеїдна тварина (поліфаг). З рослин найбільшу роль у харчуванні європейських видів раків грають вищі водні та навколоводні рослини, багаті вапном: кушир (водяна кропива), елодея і харові види. Будова ротового апарату дозволяє річковим ракам споживати і м'які рослини і жорсткі. Вони дуже охоче поїдають стебла і кореневища очерету і осоки. Їх добовий раціон становить приблизно 2,5% від живої ваги раку. Раки також споживають дрібних равликів, водяних хробаків, личинок різноманітних комах, особливо ручейників, пуголовків і дуже рідко невеликих риб. Харчовий спектр річкового рака змінюється в залежності від його віку. Личинки довгопалого раку поїдають до 70-80% тваринної їжі. Відразу після переходу до самостійного життя сеголеткі завдовжки 1,2-2 мм харчуються дафніями (59%), хірономідами (25%). При досягненні довжини 2 см сеголеткі починають харчуватися комахами (18-45%) та їх личинками, зокрема, личинками ручейників, поденок, веснянок та ін. Молюски з'являються в їжі сеголетків, коли їх довжина сягає 3 см, а риби — при довжині 4 см. Також раки їдять тваринні рештки.
поясненна: Мікориза являє собою симбіоз (взаємовигідне співіснування) міцелію гриба та кореня вищої рослини. У формуванні мікоризи беруть участь з одного боку всі голонасінні рослини і деякі квіткові, а з іншого - такі групи грибів, як базидіоміцети, зигоміцети, аскоміцети, інші