Лу́па або збі́льшувальне скло (від фр. loupe, буквально — «наріст, пухлина», можливо пов'язане з лат. lupa — «вовчиця»)[1] — оптичний прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей. Використовується у багатьох областях людської діяльності, у тому числі у біології, медицині, археології, банківській і ювелірній справі, криміналістиці, при ремонті годинників та радіоелектронної техніки, а також у філателії, нумізматиці та боністиці.За фізичними параметрами
Існує Міждержавний стандарт СРСР «ГОСТ 25706-83. Лупи. Типи, основні параметри. Загальні технічні вимоги»(1983)[2], який був прийнятий 1984 року. Згідно з цим ГОСТу, розрізняють в залежності від значення основних параметрів лупи:
малого збільшення
середнього збільшення
великого збільшення
в залежності від призначення:
переглядові (для практичних потреб)
вимірювальні (точніші за переглядові)
зернові (для використання у аграрному виробництві)
Ручна лупа — скло, опукле з двох сторін, яке вставлено в оправу. За до ручної лупи можна побачити предмет збільшеним у 2-25 разів.[3]
Штативная лупа збільшує предмети у 10-25 разів. У її оправу вставлені два збільшувальних скла, укріплені на підставці — штативі.[3] У мікробіології, медицині та інших наукових сферах знайшла своє застосування лупа штативна.[4]
Лупа бінокулярна або «окуляри-лупа». Вона, завдяки конструктивним особливостям, призначена для пари очей. Найчастіше дві лінзи монтуються на знімному козирку чи іншому пристосуванні, що дозволяє наближати або віддаляти складові частини лупи від траєкторії напрямку погляду. Лінзи розташовані на відстані, що відповідає розташуванню очей людини, яка дивиться крізь них. Використовуються зазвичай у хірургії, філателії, ювелірному мистецтві, а також серед гравірувальників і чеканників найчастіше застосовується лупа бінокулярна.[4]
Лупа настільна — лупа, яка кріпиться на струбцині, що стоїть на столі або прикріплена до нього.
За наявності підсвітлення лупи можна розділити на ті, у яких підсвітка є і на ті, у яких вона відсутня.
Застосування
Криміналістика
У криміналістиці лупа використовується при пошуках відбитків пальців та інших доказів.[5]
Ювелірна справа
Для роботи з коштовним камінням зазвичай використовується лупа-триплет — лупа з комбінацією з трьох збільшувальних скелець. У ґемології використовується лупа-триплет десятиразового збільшення з виправленими сферичними і хроматичними спотвореннями. Лупа-лінійка — лупа десятиразового збільшення з вимірювальною шкалою. Вона використовувана для оцінки лінійних розмірів.[6]
Філателія
Лупа широко застосовується філателістами. Для розглядання дрібних деталей малюнка достатньо 3-4-кратної лупи. Для визначення ів друку, форм растру необхідна 10-12-кратна лупа (текстильна). Найпопулярніші серед філателістів складні лупи. Деякі користуються бінокулярними хірургічними лупами, які вмонтовані у закріплений на голові козирок, що звільняє руки.[7]
Папоротники Папоротники размножаются спорами. Знакомое нам растение папоротника является всего лишь бесполой стадией в его жизненном цикле. На нем образуются споры. Споры рассеиваются, прорастают, образуя уже половую стадию, называемую заростком. Это маленькое зеленое образование сердцевидной формы напоминает чешуйку и имеет мужские и женские органы, половые клетки которых и участвуют в оплодотворении. Половые клетки сливаются, образуя зиготу, из которой развивается растение, называемое нами папоротником. Поэтому для размножения папоротника необходимо собрать споры и высеять их в таких условиях, где возможно развитие заростка и в дальнейшем молодого папоротника. А чтобы в заростке нормально протекал половой процесс, необходимы сырость и высокая влажность воздуха. Как только в развивающихся на листьях папоротника спорангиях созреют споры, их следует собрать и можно тут же высевать. Лист срезают и помещают в большой бумажный пакет. Затем примерно день его держат в теплом сухом месте, изредка энергично встряхивая. В результате споры осыпаются, и их легко собрать со дна пакета. Дважды использовать один и тот же пакет нельзя, в противном случае споры смешиваются с уже бывшими в пакете остатками. Смесь для выращивания приготовляют из 8 частей (по объему) просеянного торфа, 2 частей простерилизованной почвы (структурообразователя) и 1 части измельченного древесного угля. Подбирают чистый простерилизованный горшок небольшой величины, диаметром около 14 см, и наполняют его смесью. Избыток смеси удаляют, после чего дощечкой слегка ее приминают: поверхность должна быть примерно на 1 см ниже краев горшка. Затем ее посыпают тонким слоем мелкотолченого кирпича и поверх разбрасывают споры. Горшочек накрывают куском стекла и ставят в поддон с мягкой водой, лучше дождевой. Проращивание ведут в теплом (21 °С ) затененном месте, постоянно поддерживая в поддоне максимальный уровень воды. Через три-четыре недели на поверхности растильни появится зеленый ковер, состоящий из мелких заростков, напоминающих маршанцию или мох. Увлажнять растильню в это время нужно особенно аккуратно, так как для протекания полового процесса необходимо наличие водяной пленки. Даже короткое подсушивание может задержать процесс. Во избежание появления комариков-сциарид растильня обязательно должна быть постоянно накрыта стеклом. Через 7—8 недель на поверхности заростков образуются маленькие листочки папоротника. Теперь стекло можно снять, чтобы листочки закалились и адаптировались к более засушливым условиям. Растильню продолжают держать в теплом помещении (+ 21 °С) . Когда папоротники немного подрастут, чтобы их можно было взять руками, приступают к их пересадке в кюветы с торфяной или вересковой смесью. Выращивание продолжают в холодном парнике до тех пор, пока можно будет отобрать отдельные растения и высадить в горшки. Такая технология выращивания подходит для большинства холодостойких папоротников, а также многих умеренно теплолюбивых.
Лу́па або збі́льшувальне скло (від фр. loupe, буквально — «наріст, пухлина», можливо пов'язане з лат. lupa — «вовчиця»)[1] — оптичний прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей. Використовується у багатьох областях людської діяльності, у тому числі у біології, медицині, археології, банківській і ювелірній справі, криміналістиці, при ремонті годинників та радіоелектронної техніки, а також у філателії, нумізматиці та боністиці.За фізичними параметрами
Існує Міждержавний стандарт СРСР «ГОСТ 25706-83. Лупи. Типи, основні параметри. Загальні технічні вимоги»(1983)[2], який був прийнятий 1984 року. Згідно з цим ГОСТу, розрізняють в залежності від значення основних параметрів лупи:
малого збільшення
середнього збільшення
великого збільшення
в залежності від призначення:
переглядові (для практичних потреб)
вимірювальні (точніші за переглядові)
зернові (для використання у аграрному виробництві)
годинникові
текстильні (або кравецькі)
лупа для перегляду кадрів кіно- і фотоплівки
лупа наскрізний наведення сполученого візира кінознімального апарату
За конструкцією
В залежності від конструкції розрізняють:
Ручна лупа — скло, опукле з двох сторін, яке вставлено в оправу. За до ручної лупи можна побачити предмет збільшеним у 2-25 разів.[3]
Штативная лупа збільшує предмети у 10-25 разів. У її оправу вставлені два збільшувальних скла, укріплені на підставці — штативі.[3] У мікробіології, медицині та інших наукових сферах знайшла своє застосування лупа штативна.[4]
Лупа бінокулярна або «окуляри-лупа». Вона, завдяки конструктивним особливостям, призначена для пари очей. Найчастіше дві лінзи монтуються на знімному козирку чи іншому пристосуванні, що дозволяє наближати або віддаляти складові частини лупи від траєкторії напрямку погляду. Лінзи розташовані на відстані, що відповідає розташуванню очей людини, яка дивиться крізь них. Використовуються зазвичай у хірургії, філателії, ювелірному мистецтві, а також серед гравірувальників і чеканників найчастіше застосовується лупа бінокулярна.[4]
Лупа настільна — лупа, яка кріпиться на струбцині, що стоїть на столі або прикріплена до нього.
За наявності підсвітлення лупи можна розділити на ті, у яких підсвітка є і на ті, у яких вона відсутня.
Застосування
Криміналістика
У криміналістиці лупа використовується при пошуках відбитків пальців та інших доказів.[5]
Ювелірна справа
Для роботи з коштовним камінням зазвичай використовується лупа-триплет — лупа з комбінацією з трьох збільшувальних скелець. У ґемології використовується лупа-триплет десятиразового збільшення з виправленими сферичними і хроматичними спотвореннями. Лупа-лінійка — лупа десятиразового збільшення з вимірювальною шкалою. Вона використовувана для оцінки лінійних розмірів.[6]
Філателія
Лупа широко застосовується філателістами. Для розглядання дрібних деталей малюнка достатньо 3-4-кратної лупи. Для визначення ів друку, форм растру необхідна 10-12-кратна лупа (текстильна). Найпопулярніші серед філателістів складні лупи. Деякі користуються бінокулярними хірургічними лупами, які вмонтовані у закріплений на голові козирок, що звільняє руки.[7]
Объяснение: