Объяснение:
Сосна лісова — Pinus silvestris L. Російська назва — сосна лесная. Високе розгалужене дерево з конусоподібною або пірамідальною кроною. Кора червонувато-бура, луската. Молоді пагони зеленуваті, з ростом стають жовтувато-сірими. Глиця (хвоя) зверху випукла, темно-зелена, знизу — жолобчаста, тримається на рослині від 3 до б років.
Поширена сосна лісова по всій території СРСР, окрім степової частини півдня і Середньої Азії.
Сировина. З лікувальною метою застосовують бруньки сосни лісової. їх збирають ранньої весни, коли на них ще не почали розходитися верхівкові лусочки. Сировину сушать у теплих добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром. Зберігають висушені бруньки в щільній паперовій тарі.
Хімічний склад. У бруньках знайдено летку олію (близько 0,36%), дубильні речовини, смолу, пініпікрин, фітонциди. В глиці виявлено дубильні речовини (близько 5%), каротин, летку олію (близько 1,3%), смолу (7—12%). Живиця містить летку олію (близько 35%), смоляні кислоти, фітонциди.
Застосування. Препарати сосни звичайної використовують у науковій та народній медицині насамперед як відхаркувальні, потогінні, сечогінні та дезинфікуючі засоби. З живиці шляхом її перегонки а водяною парою добувають скипидар — прозору рідину зі специфічним запахом. Скипидар застосовують зовнішньо в мазях і лініментах як подразний і відволікальний засіб при невралгії, ревматизмі, міозиті. Іноді його використовують (обережно) для інгаляцій при затяжному бронхіті. Скипидар — токсична речовина.
При хворобах нирок і печінки вживання його з лікувальною метою протипоказане. Використовують також сосновий дьоготь як дезинфікуючий та інсектицидний засіб, а також для лікування екзем, лишаїв, корости. При лікуванні запальних процесів у верхніх дихальних шляхах, як дезинфікуючий і сечогінний засіб дуже ефективний відвар соснових бруньок. Беруть 1 чайну ложку подрібненої сировини, заливають 1 склянкою води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 50 мл 4 рази протягом доби.
У разі лікування нирковокам'яної хвороби, подагри, хронічного циститу соснові бруньки краще поєднувати з вересом звичайним, материнкою звичайною, цмином пісковим та коренями цикорію дикого у співвідношенні 1:2:2:2:3. Беруть 2 столові ложки суміші на 3 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 100 мл 4 рази протягом доби за ЗО хв до їди.
Мой рассказ будет посвящен амфибиям, животным, которые около 370 миллионов лет назад отважились покинуть привычную им среду (воду) и выползли на сушу. Амфибии были первыми позвоночными, которые колонизировали землю.
Ближайшими родственниками первых земноводных считают лососевых рыб, имевших костный скелет, который поддерживал передние конечности. Изначально эти кости не были предназначены для передвижения по суше, но они могли позволить рыбам перебираться по грязному мелководью болот, или прикрепиться ко дну в местах, где было очень быстрое течение.
Одна из таких рыб - кистеперая рыба Пандерихтис (на картинке),
зарывшись в грязь, могла в течение долгого времени поджидать свою добычу, а, учуяв ее, использовала свои мощные передние конечности и бросалась в атаку.
Хотя мы до сих пор не знаем, почему водные обитатели стали перебираться на землю, но сохранившиеся окаменелости переходных групп животных показывают, что постепенно они становились все более и более связанными с землей, а более поздние виды начали адаптироваться, развивая мощную грудную клетку для поддержки ставшего тяжелым (вне воды) тела.
Самая первая и самая примитивная (из ныне известных науке) амфибий - Акантостега (см. рисунок), все еще имела жабры и не могла пользоваться конечностями:
Ранние амфибии были крупными хищными животными, более похожими на крокодилов, чем на лягушек или жаб. Некоторые из них могли достигать в длину 9 метров.
Большинство гигантских амфибий вымерли к началу мезозойской эры, но некоторые виды выжили в отдаленных изолированных районах.
Так, в Австралии еще примерно 100 миллионов лет назад обитали 5-метровые амфибии Кулазух, которые, возможно, охотились на динозавров.
Амфибии пережили несколько вымираний. Современные амфибии - лягушки, жабы, тритоны, саламандры и т.д. - потомки тех древних амфибий, возникли примерно в то же время, что и динозавры, около 200 миллионов лет назад, но они смогли пережить то массовое вымирание, которое уничтожило динозавров и многие другие группы животных.
Объяснение: молекула сахароза