ГОРМОНЫ - это БАВ (белки, пептиды, произв. АМК, стероиды), вырабатываемые клетками эндокринной системы, координирующей процессы роста, размножения и обмена веществ.
Термин гормон (греч. hormao - приводить в движение, побуждать) ввел в июне 1905 г. англо-американский физиолог Эрнест Старлинг на 1-й в истории лекции по эндокринологии в Королевском колледже врачей Лондона
Гормоны разносятся кровью и влияют на деятельность органов, изменяя физиологические и биохимические реакции путём активации или торможения ферментативных процессов. Известно более 30 гормонов, выделяемых эндокринными железами млекопитающих и человека
Основные свойства гормонов :
действие на расстоянии от места продукции;
специфичность действия - эффект каждого из них не адекватен эффекту другого гормона;
высокая скорость образования и инактивации, с чем и связана кратковременность их действия;
высокая биологическая активность - нужный эффект достигается при очень малой концентрации вещества;
роль посредника (месенджера) в передаче информации от нервной системы к клетке.
Гормоны действуют на органы избирательно, это объясняется тем, что клетки определенных органов содержат специальные образования - рецепторы. Органы или клетки, на которые действует конкретный гормон, называют органами-мишенями или клетками-мишенями. Во внеклеточной жидкости содержится множество разнообразных соединений, но рецепторы узнают лишь очень немногие из них. Кроме того, рецепторы должны выбрать определенные молекулы из множества других, присутствующих в более высокой концентрации. На рисунке показано, что каждая клетка может нести либо один тип рецепторов, либо несколько.
всем
Объяснение:
Гриби і тварини є царствами живої природи, нарівні з:
рослинами;
бактеріями;
вірусами.
Гриби і тварини мають кілька спільних рис, але тих, які розвели їх по різних таксонам, набагато більше.
Гриби вважаються ядерними, багатоклітинними організмами. Основою кожного індивідуума є міцелій, іншими словами – грибниця. Це вегетативний орган. Він складається з тонких ниточок або шнурів – гіфів.
Завдяки їм, міцелій широко розростається в ґрунті або іншому субстраті. Його щільність може досягати 35 лінійних км на 1 грам ґрунту. Для гіфів характерний верхівковий ріст.
Завдяки грибниці відбувається всмоктування грибом поживних речовин осмотичним шляхом.
У грибниці нижчих грибів, наприклад – мукора, немає перегородок між клітинами. Орган стає подібним гігантській багатоядерній, хитро сплетеній, клітці. Зовнішній вигляд і рівень диференціації міцелію є одним з основних аргументів систематики грибів.
Частина міцелію розташована на ґрунті. Вона стає плацдармом для формування органів розмноження і кріплення плодового тіла. Його утворюють пеньок і капелюшок. Лише сморчки да трюфеля не мають плодового тіла. За будовою капелюшки гриби ділять на трубчасті і пластинчасті.
Представники царства можуть розмножуватися трьома вегетативним, статевим і безстатевим. Вегетативне розмноження забезпечує міцелій. Частина, відокремлена від загального клубка гифів, здатна забезпечити існування нового організму.
Дріжджові гриби розмножуються шляхом брунькування – відшнуровування бруньків-виростів, що з’явилися на грибниці.
Безстатеве розмноження забезпечене спорами. Вони з’являються в спорангії, що утворилися на нитках-гіфах, або кондії, що знаходиться в плодовому тілі. Спори вищих грибів легкі і малі, тому можуть поширюватися комахами, тваринами і навіть краплями дощу. Спори нижчих представників царства, що живуть у водному середовищі, мають джгутики, за до яких пересуваються, сприяючи розселенню виду.
Пророслі поруч дві спори і первинний міцелій стають передісторією для статевого розмноження – обміну генетичною інформацією, утворення дикаріотічної зиготи і отримання з її до різної кількості, характерного для різних видів, гаплоїдних спор.
Гриби являються осмотрофними гетеротрофами.
Органічні речовини самостійно вони продукувати не в змозі. Тому вони виділяють ферменти, що розщеплюють ту органіку, яка потрапила в ґрунт, а потім всмоктують цей поживні розчин за до грибниці. При цьому виділяється сечовина. Такі гриби називаються сапрофіти.
Крім них, царство Грибів багате на паразитів, що поселяються на рослинних або тварин індивідуумах, і сімбіотів, що утворюють лишайники.
Тварини – це ядерні багатоклітинні істоти.
У царство увійшло 35 типів організмів, серед яких хордові і кишковопорожнинні, губки і туніцинові оболочники.
Характерною особливістю тварин є гетеротрофність – нездатність самостійно виробляти органічні сполуки. За цією ознакою тварини поділені на м’ясоїдних, рослиноїдних, всеїдних і паразитів.
Переважна більшість тварин ведуть активний б життя або, у всякому разі, здатні пересуватися самостійно. Для переважної кількості представників характерна оогамія, розмноження, при якому зливається яйцеклітина із сперматозоїдом або спермієм. Організми тварин диференційовані на тканини і органи, які розвинулися з 2-3 зародкових листків. Індивідуальний розвиток представника виду на стадії ембріона повторює шлях, який пройшов весь тип.
1 Причиной образования .новы видов, по Дарвину, является:
а) борьба за существование
б) постепенное расхождение в признаках у особей одного, вида
в) неограниченное размножение
2. Выберите.правильные утверждения:
а) Между современными и ископаемыми видами не существует родственных связей.
б) Между островными и, континентальными формами .можно обнаружить определенное сходство, свидетельствующее об их родстве
в) Причиной действия естественного отбора является борьба за, существование
г) Новые виды возникают в результате расхождения признаков у особей одного вида.
д) Естественному отбору подвергаются фенотипически проявившиеся мутации.
ж) По наследству передаются мутационные и модификационные изменения.
3. Естественным отбором называется:
а) борьба за существование.
б) выживание и размножение сильнейших особей.
в) выживание и размножение наиболее при особей.
4. На Галапагосских островах живет несколько видов вьюрков, отличающихся формой.клюва. Чем могут быть вызваны такие отличия у этих птиц? либо
1. В пределах каждого вида живых организмов существует огромный размах индивидуальной наследственной изменчивости по морфологическим, физиологическим, поведенческим и любым другим признакам. Эта изменчивость может иметь непрерывный, количественный, или прерывистый качественный характер, но она существует всегда.
2. Все живые организмы размножаются в геометрической прогрессии.
3. Жизненные ресурсы для любого вида живых организмов ограничены, и поэтому должна возникать борьба за существование либо между особями одного вида, либо между особями разных видов, либо с природными условиями. В понятие «борьба за существование» Дарвин включил не только собственно борьбу особи за жизнь, но и борьбу за успех в размножении.
4. В условиях борьбы за существование выживают и дают потомство наиболее при особи, имеющие те отклонения, которые случайно оказались адаптивными к данным условиям среды. Это принципиально важный момент в аргументации Дарвина. Отклонения возникают не направленно — в ответ на действие среды, а случайно. Немногие из них оказываются полезными в конкретных условиях. Потомки выжившей особи, которые наследуют полезное отклонение, позволившее выжить их предку, оказываются более при к данной среде, чем другие представители популяции.
5. Выживание и преимущественное размножение при особей Дарвин назвал естественным отбором.
6. Естественный отбор отдельных изолированных разновидностей в разных условиях существования постепенно ведет к дивергенции (расхождению) признаков этих разновидностей и, в конечном счете, к видообразованию.