Х(А) - нормальное зрение Х(а) - дальтонизм Так как ген волосатых ушей имеет локализацию в Y хромосоме не имеет значение его доминантность или рецессивность. так как при наличие в генотипе Y хромосомы он проявится в любом случае.
♀ X(a)X(a) x ♂X(A)Y = X(a)X(A) (девочка с нормальным зрением), X(a)Y (мальчик дальтоник с волосатыми ушами)
Вероятность рождения мальчика или девочки составляет 50%. Однако из получившихся генотипов мы можем сделать вывод. что женской половине потомства повезет значительно больше как со зрением так и с ушами.
Відповідно до сучасних досліджень, залежність від ПАР є захворюванням центральної нервової системи: біохімія в активних центрах (рецепторах) мозку змінюється так, що потреба в наркотичних речовинах стає біологічно зумовленою і дуже сильною. Уперше більшість людей вживає наркотики добровільно, із різних причин, але повторне вживання може призвести до змін у мозку, у результаті чого людина може бути не здатною опиратися інтенсивному потягу до ПАР. Оскільки вживання наркотиків може призводити до змін у мозку, залежність розглядають як хронічне захворювання, а не брак волі чи прояв поганого характеру. Наркозалежність вважають рецидивним захворюванням — люди, які лікуються від розладів, пов’язаних з уживанням наркотиків, або пройшли таке лікування, мають підвищений ризик повернутися до вживання ПАР навіть після кількох років відмови.
Майже всі наркотичні речовини, прямо або опосередковано, сприяють надмірному викиду в мозок допаміна. У здорової людини цей нейромедіатор функціонує у тих частинах мозку, що контролюють рухи, емоції, мотивацію та відчуття задоволення. У нормальному стані ця система відповідає за поведінку людини, пов’язану із життєво необхідними процесами (їжа, бажання любові й уваги тощо). Її надмірна стимуляція викликає відчуття ейфорії, що виникає під час вживання наркотиків. Така реакція породжує модель поведінки, що примушує людину знову і знову повертатися по згубної звички. Коли людина продовжує приймати наркотики і робить це тривалий час, мозок починає блокувати нормальне вироблення допаміна або гальмує дію допамінових рецепторів. Таким чином, залежна особа має лише два шляхи вирішення проблеми – або відмовитися від стимуляторів і повернути фізіологічні процеси у нормальне русло, або збільшувати дозу, щоб організм отримав необхідну йому порцію допаміна. Тривале зловживання призводить до того, що й інші хімічні процеси у мозку зазнають змін. Чисельні лабораторні експерименти доводять: під згубний вплив потрапляють ті ділянки мозку, які відповідають за прийняття рішень, формулювання суджень, навчання, запам'ятовування, контроль за поведінкою. Однак залежна людина все ж не повністю підпадає під дію звички. Саме цим пояснюються випадки цілковитої відмови від вживання наркотичних речовин. Однак, як правило, це боротьба, що триватиме все життя.
