Объяснение:
Загальна характеристика грибів та грибоподібних організмів
Як і рослини, справжні гриби та грибоподібні організми вчені довго об’єднували в одне царство. Сучасні методи дослідження дозволили встановити, що схожість цих організмів пов’язана з пристосуванням до схожого життя, але вони мають різне походження. Тому зараз різні групи справжніх грибів і грибоподібних організмів відносять до різних субдоменів еукаріотів.
Характерними особливостями всіх грибів і грибоподібних організмів є те, що вони отримують потрібні їм речовини з навколишнього середовища, поглинаючи їх усією поверхнею свого тіла. Такому живлення сприяє те, що їхнє тіло має форму міцелію (мал. 17.1). Міцелій — гігантська багатоядерна клітина, окремі ниткоподібні вирости якої є гіфами.
Але крім води і мінеральних речовин цим організмам доводиться поглинати із зовнішнього середовища ще й органічні речовини, бо всі вони є гетеротрофами і не здатні самостійно синтезувати органічні речовини з неорганічних.
Справжня багатоклітинність притаманна тільки невеликій кількості грибів, але трапляються й гриби з класичними невеликими окремими клітинами (класичні одноклітинні організми), наприклад дріжджі.
Справжні гриби
Справжні гриби сучасні вчені виділяють в окреме царство в субдомені Аморфеї. За кількістю видів справжні гриби поступаються тільки тваринам і перевершують усі інші групи еукаріотів.
Широко відомими групами грибів є базидіальні та сумчасті гриби. Представниками сумчастих є пеніцил, хлібні дріжджі, трюфель (мал. 17.2). А до базидіальних грибів належать шапинкові гриби (опеньок, печериця тощо) та цілий ряд збудників захворювань рослин (наприклад, сажкові гриби) (мал. 17.3). Відрізняються ці групи грибів особливостями свого статевого розмноження. У сумчастих грибів статеві спори утворюються в так званій сумці, а у базидіальних — на спеціальному утворі — базидії. Такі особливості біології дали цим групам грибів їхні сучасні назви.
Справжні гриби відіграють велику роль у природних екосистемах. Частина їх є паразитами інших живих організмів (у тому числі й інших грибів). Але значна частина належить до сапротрофів — організмів, які переробляють мертву органіку. Саме вони руйнують рештки мертвих організмів до простих неорганічних речовин і повертають хімічні елементи до геохімічного кругообігу.
Люди широко використовують справжні гриби в їжу. Але особливо велике значення вони мають для біотехнологічних виробництв. Приготування хліба, виробництво ряду кисломолочних продуктів і сирів, створення певних сортів вин — в усіх цих процесах задіяні гриби. І, зрозуміло, виробництво антибіотиків. За до грибів їх відкрили і з до грибів досі виробляють.
Мал. 17.3. Базидіальні гриби
Несправжні гриби
Несправжні гриби є представниками діафоретиків. Предками несправжніх грибів були водорості, які втратили здатність синтезувати хлорофіл. Саме тому клітинні стінки представників цієї групи містять целюлозу.
Серед цих організмів багато паразитів як водних, так і наземних організмів. Інші види є сапротрофами (переважно у водних екосистемах).
Для людини несправжні гриби — це, в першу чергу, збитки і трагедії. Епіфітотія картоплі, збудником якої була фітофтора, коштувала в середині XIX століття багатьох померлих від голоду (особливо постраждала Ірландія) (мал. 17.4).
Слизовики
Справжні слизовики, як і гриби, є представниками аморфеїв, але належать до іншого царства, ніж справжні гриби. Інші групи слизовиків відносять до екскаватів (несправжні слизовики, або акразії) та діафоретиків (паразитичні слизовики, або плазмодіафориди).
Представники різних груп слизовиків здатні утворювати плазмодії (гігантські рухомі багатоядерні клітини) або псевдоплазмодії (скупчення окремих клітин, які можуть рухатися узгоджено В екосистемах слизовики відіграють роль мікроконсументів, тобто дрібних хижаків, які регулюють чисельність бактерій, водоростей і найпростіших у грунті та органічних решток
ответ: Изучая информацию о самых редких растениях в мире, сложно не заметить, что все они изначально встречались в малом количестве. Объясняется это тем, что некоторые растения имеют очень маленький ареал распространения – это может быть небольшой остров, участок леса или даже одинокая скала. И без того редкие представители флоры, сталкиваясь с пагубным влиянием человека, сразу же оказываются на грани вымирания. Правда, радует то, что усилиями ученых и ботаников удается «воскресить» некоторые виды – даже те, что сохранились в единственном экземпляре. Красная камелия, или Красный миддлемист (Middlemist's Red)
Она по праву считается самым редким цветком на планете. Сохранилось всего два экземпляра этого растения – в теплицах Великобритании и Новой Зеландии.
Его мировая флора обязана английскому цветоводу Джону Миддлемисту. Когда-то камелия была распространена в Китае, и путешествовавший по просторам Поднебесной Джон был поражен красотой необычного сорта розы. Он привез один кустик домой и посадил в королевской теплице. Разве мог он знать, что таким образом последнего представителя камелии от вымирания? Со временем в Китае она полностью исчезла, остались только правнуки вывезенного куста. Есть предположение, что в частных коллекциях также сохранились экземпляры миддлемиста, ведь Джон продавал отростки обычным людям, желавшим обзавестись чудо-розой.
Объяснение:
