Однодольні рослини. Родина Лілійні включає на сьогодні 3700 видів, поширених у Західній, Східній та Середній Азії, Європі. Лілійні — багаторічні трав’янисті рослини. Квітки мають будову, типову для однодольних — оцвітина проста віночкоподібна, здебільшого складається з 6 вільних, інколи зрослих листочків, 6 тичинок і однієї маточки. Здебільшого квітки зібрані в суцвіття (китиця, зонтик), та є і поодинокі. Плід — коробочка. У більшості видів є видозмінені пагони (цибулина). Деякі види вирощуються як декоративні рослини (тюльпан, лілія). Виведена велика кількість сортів (понад 8 тис.) тюльпанів. Дикорослі види тюльпана та лілії в Україні знаходяться під охороною. Більшість дикорослих видів тюльпана (їх усього 8) зростає в степах, лілія — переважно в лісах.
Родина Злакові. Види родини Злакові легко розпізнати — вони мають своєрідне стебло-соломину з вузлами та порожнисті міжвузлями. В Україні злакові виключно трав’янисті багаторічні, зрідка одно- та дворічні рослини. У тропіках зустрічаються рослини із здерев’янілим стеблом — бамбук. Листки прості, мають піхву, яка обгортає стебло, та листкову пластинку з паралельним жилкуванням; розташовані почергово. Квітки злаків дрібні, зібрані в колоски, які, у свою чергу, утворюють складний колос (жито, пшениця, пирій), волоть (просо, овес, рис), качан (маточкові квітки кукурудзи) або китицю (перлівка). Кожен колосок може мати від 1–2 квітки до 20 двостатевих або одностатевих квіток. Оцвітина в квітці проста, має дві плівочки, що знаходяться між двох лусок. Звичайно є три тичинки та одна маточка. Квітки бувають двостатеві та одностатеві. Серед злаків більшість вітрозапильні (жито, кукурудза, пирій, тимофіївка), та є самозапильні (пшениця, рис, ячмінь). Плід — зернівка з багатим на крохмаль і білки ендоспермом. Роль злаків у житті людини дуже важлива, адже всі основні сільськогосподарські культури — зернові: пшениця, рис, жито, ячмінь, овес, кукурудза, сорго тощо. З їх зернівок виготовляють хлібні та макаронні вироби, використовують на корм для худоби, зі стебел цукрової тростини, яку вирощують у тропіках, отримують цукор (в Україні цукор отримують із цукрового буряка). Із кукурудзи виготовляють олію. Лучні трави (тимофіївка, тонконіг, житняк, костриця) є кормом для свійських тварин. Основною зерновою культурою є пшениця. Найчастіше вирощують сорти (їх понад 5000) двох видів пшениці — твердої та м’якої. Зернівки твердої пшениці мають підвищену кількість білка; її високоякісне борошно використовують для виготовлення макаронних виробів, хліба, а з борошна м’якої пшениці виготовляють тістечка, печиво. Розрізняють озимі та ярові форми цієї рослини. Озима пшениця більш холодостійка, її висівають у вересні, до настання зими вона проростає та загартовується. Це дає можливість під шаром снігу пережити зимовий період і рано навесні відновити свій ріст, використавши значні весняні запаси вологи у ґрунті. Озима пшениця дає більші врожаї, ніж яра пшениця, яку висівають навесні, а влітку того ж року збирають урожай. Великі площі в Україні займають посіви кукурудзи. Батьківщина цієї рослини — Мексика, в Європу її завіз Христофор Колумб у 1496 році. Серед дикорослих злаків у степах України гідне місце посідають види ковили. Під впливом господарської діяльності людини (розорювання степів, випасання худоби) ці рослини зникають, тому потребують охорони. Серед 11 тис. видів злаків зустрічаються і бур’яни — пирій, вівсюг, мишій. Проте навіть кореневищний злак пирій подекуди використовують як кормову рослину.
Прости, что на украинском, но на русском не написала бы((( Переводчик в
В современной систематике эта группа не признаётся за полноправный таксон, поскольку она явно сформирована по остаточному принцыпу — в неё попали все животные, не имеющие позвоночника С точки зрения современной систематики — это классический пример парафилитической группы (в отличие от строго монофилитических позвоночных).