Торфоутворення — неповне розкладення деревних, трав'яних рослин і мохів під дією бактерій і грибків — відбувається здебільшого в долішньому шарі . Відмерлі рештки сфагнумів та інших рослин, що зростають на болотах, Занурюються у воду. Оскільки у болотяній воді кисню обмаль, а сфагнуми виділяють особливі кислоти, що гальмують розвиток мікроорганізмів, то відмерлі їхні частини не перегнивають. Вони осідають на дні боліт протягом десятків, сотень і навіть тисяч років, пресуються і утворюють торф. Шари торфу інколи сягають десятків метрів завтовшки, а за 10 років виникає шар торфу завтовшки лише 1 см. Кам'яне вугілля утворилося з продуктів розкладу органічних залишків рослин, що зазнали зміни ( метаморфізм) в умовах високого тиску навколишніх порід земної кори і порівняно високої температури.
Практично неможливо встановити точну дату, але десятки тисяч років тому людина, вперше познайомився з вугіллям, став постійно стикатися з ним. Так, археологами знайдені доісторичні розробки покладів вугілля. Відомо, що з кам'яним вугіллям люди були знайомі в період древньої культури, але факти про його використання відсутні. Пізніше, у Римі, винайшли шляхи використання його, але лише в часи Аристотеля з'явився опис деяких інших властивостей вугілля, а в 315 р. до н.е. його учень описує вугілля як паливний матеріал і називає його «антраксом» (пізніше з'явилася назва «антрацит»).
Наука про генезис твердих пальних копалин на підставі численних фактів (виявлення у вугільних шарах відбитків листів, кори, стовбурів дерев і т.д., використання ізотопного методу аналізу) незаперечно довела й обґрунтувала теорію про їх органічне походження. Разом з тим складність природних процесів вуглеутворення і впливу на ці процеси таких факторів, як клімат, умови середовища відкладення, температура, тиск і ін., привели до виділення хімічних, мікробіологічних і геологічних аспектів теорії генезису. Дотепер немає єдиної думки про те, які компоненти органічних речовин є вихідним матеріалом при утворенні різного вугілля, немає єдиної схеми і його генетичних перетворень. Відомо, що до складу рослин входить целюлоза, геміцеллюлоза, лігнін, смоли, віск, жири, білки, вуглеводи, пектинові речовини. Цілком імовірно, що сполука цих компонентів і їхнє співвідношення в древніх рослинах різного виду й у залежності від палеографічних умов геологічних епох перетерплював визначені зміни. Проте, численні дослідження дозволили установити, що роль різних частин сучасних рослин і механізму їхнього перетворення в умовах вуглефікації істотно не відрізняється від ролі рослин ранніх геологічних епох. У табл. 1 приведений елементна сполука основних компонентів рослин, що беруть участь у вуглеутворенні.
Жизнь-это промижуток времени(период существования)от момента рождения и до смерти