Патогенные бактерии, вызывают заболевания растений, животных и человека. Многие бактерии-сапрофиты вызывают порчу продуктов, причем некоторые из них отличаются высокой токсичностью. Токсины обычно поражают не организм целиком, а отдельный орган или систему органов - вызывая характерные симптомы, по которым можно определить болезнь и установить ее возбудителя.
Луга бывают суходольные, низинные и пойменные. суходольные луга расположены на водоразделах, возвышенных элементах рельефа. здесь растут злаки и разнотравье. в их составе гребенник обыкновенный, тимофеевка луговая, зверобой, манжетка и др. травы на таких лугах низкорослые и их урожай небольшой. низинные луга развиваются в условиях избыточного увлажнения. помимо злаков, разнотравья, распространение получили также осоки - черная, вздутая, заячья, желтая. существенную роль играют луговик, лисохвост, лютик едкий, щавель, герань луговая, лапчатка гусиная, лабазник вязолистный, равилат речной и т. д. травы здесь обычно высокие и урожай больше, чем на суходольных лугах. самый высокий густой травостой пойменные луга. они занимают поймы рек великой, плюссы, ловати, сороти, шелони и др. это ценные сенокосные угодья. на лугах господствуют высокие злаки - овсяница луговая, тимофеевка луговая; бобовые - горошек мышиный, чина луговая, клевера; разнотравье - василистник, купальница, герань луговая, гравилат речной и т. д. участки пойменных лугов в области невелики. луга используются как пастбища и сенокосы. для рационального использования необходимо улучшать их качество. они часто , засорены камнями. значительные площади лугов постепенно превращаются в кустарники. для улучшения состояния лугов необходимо проводить расчистку от кустарников, пней, валунов; подсев ценных кормовых трав - клеверов, тимофеевки и т. д. вспаханные поля служат для выращивания сельскохозяйственной продукции.
забарвлення квіток, листків і стебел рослин, яке визначається наявністю в них ряду пігментів (хлорофілів, каротиноїдів, фікобілінів та антоціанів). Найпоширеніше у вищих рослин зелене забарвлення, зумовлене хлорофілом, що за його участю відбувається фотосинтез. Зеленими звичайно бувають листки, стебла. Різноманітне жовте, оранжеве, червоне забарвлення квіток та плодів зумовлене каротиноїдами; фіолетове, синє - антоціанами; сніжно-біле забарвлення віночка квіток багатьох рослин - наявністю серед безбарвних клітин заповнених повітрям міжклітинників. 3. р. може змінюватись залежно від освітлення, т-ри, реакції грунту, вмісту в ньому тих чи ін. елементів тощо. Так, зелені частини рослин при слабкому освітленні стають блідішими, а в темряві й зовсім втрачають зелений колір (див. Етіоляція); знижені і-ри сприяють утворенню антоціанів, тому листки дерев восени набувають коричневого, червоного та фіолетового кольорів різноманітних відтінків. Збагачення антоціанами інод гається при порушенні мінерального живлення рослин. Яскраве забарвлення квіток і плодів сприяє приваблюванню комах, що запилюють квітки, а також птахів, що розповсюджують плоди та насіння. У суцвіттях часто зустрічається контрастне забарвлення - крайові квітки забарвлені в один колір, а середні - в інший; це робить суцвіття ще помітнішими для комах. Листки деяких вищих рослин бувають повністю або частково забарвлені в червоний, фіолетовий, сріблясто-сірий та ін. кольори (бегонія, колеус). Це пояснюється тим, що зелений колір наявного в листках хлорофілу маскується антоціанами. Маскування зеленого кольору різними додатковими пігментами особливо часто гається у водоростей. Забарвлення грибів зумовлюють пігменти рибофлавін, хризогенін та ін. Деякі рослини (переважно сапрофіти і паразити) безбарвні (напр., бактерії, гіфи грибів).
