Класифікацію систем виконують, як правило, за ієрархічним принципом. Ієрархічний принцип класифікації означає, що існує декілька рівнів класифікації і вони розміщені один вище за іншим. Наприклад, поділ систем на природні, штучні й змішані є загальним і оскільки він не завжди задовольняє потреби аналізу, то вводять наступний, більш низький рівень класифікації. Тому на другому рівні деталізують системи кожної групи. Як правило, верхні рівні класифікації повинні бути замкненими й охоплювати всі існуючі системи. Нижній рівень може бути і незакінченим. Це зумовлюється цілями класифікації і її постійним розвитком. При розвитку поглиблюються знання про предмет класифікації, відбувається диференціація класів і підкласів.
Необхідно зауважити, що будь-яка класифікація завжди має абсолютну й відносну сторони. Абсолютна сторона означає, що система, віднесена до певного класу систем, має ті самі характеристики, що й інші системи даного класу, і підпорядковується тим самим закономірностям. Відносність класифікації полягає в тому, що, крім чітко визначеного поділу, існують системи, які займають проміжне місце. Відносність означає також те, що система може бути віднесена до однієї чи іншої групи залежно від того, з якої точки зору ми розглядаємо систему, які властивості системи нас цікавлять під час аналізу, які проблеми ми вирішуємо за до даної системи. Втім будь-яка класифікація завжди є відносною, служить певним цілям, до кожного із класів систем входить безліч різноманітних систем, що різняться великою сукупністю характеристик.
Поставь лучший ответ
Объяснение:
Я погоджуюся з думкою, що більшою мірою людина є господарем своєї долі, яку творить її характер. Так, саме в характері об’єднуються розумові, емоційні та чуттєві якості особистості, які свідчать про певне сприйняття людиною дійсності та самої себе. Такими рисами можуть бути чуйність, чесність, доброта, правдивість, відданість тощо. Проте можуть бути і лицемірство, егоїзм. Особливе значення для людини мають цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, які зумовлюють здатність людини свідомо долати як зовнішні, так і внутрішні труднощі.
Звісно, на світі не існує цілком досконалих людей, а тому кожна людина повинна займатись самовдосконаленням, виробляти характер. Адже саме від характеру (або безхарактерності) людини залежатимуть результати її діяльності, її успіхи, її особисте щастя, а подекуди — й щастя близьких їй людей.
Звернімося, наприклад, до образу Ярослава Мудрого з однойменної п’єси І. Кочерги. Князь у досягненні свої мети і жорстокий, і добрий, і мудрий, і терплячий. Ми побачили, що «...береться мудрість із шукань і помилок гірких» та постійного самовдосконалення.
Отже, наскільки людина може бути творцем своєї долі, залежить від характеру, знань людини, глибини розуміння нею сенсу життя, її вольових якостей, тобто від того, що не дається людині в готовому вигляді, а формується в ході становлення її характеру. І що вищого рівня досягає людина у своєму вдосконаленні, то більшою мірою вона може впливати на свою долю.
