Мадагаскар - это уникальная экосистема, которая сложилась на четвертом по величине острове на планете, отделившемся от Африки 165 миллионов лет назад.
Столица Мадагаскара, лежащего в Индийском океане, Антананариву - крупный аэропорт. Не по всему острову можно проехать. Некоторые области, отличающиеся особой красотой и биологической значимостью, объявлены национальными парками и заповедниками.
Бескрайние влажные тропические леса покрывали когда-то большую часть этого протянувшегося на 1609 км. острова, но за последние 40 лет лес полностью извели на дрова и для нужд сельского хозяйства, поддерживающего постоянно растущее население. Несмотря на это Мадагаскар все еще остается островом потрясающего биологического разнообразия. Когда остров откололся от Африки, а это было, как минимум, 165 миллионов лет назад, создались условия для эволюции животных и растений без влияния извне: Мадагаскар практически превратился в грандиозную лабораторию, и встречающиеся здесь растения и животные часто непохожи ни на какие в мире.
Около 10000 растений встречаются только на Мадагаскаре, как и половина из всех живущих в мире хамелеонов. Один из видов хамелеона - брукезия - настолько мал, что может без труда уместиться на кончике большою пальца, однако жители Мадагаскара избегают его, так как верят, что он приносит несчастье. Уникальны для острова и такие рептилии, как лучистая и клювогрудая черепахи.
На западе острова расположен негостеприимный заповедник Цинжи-дю-Бемараха, где острые, 30-метровые иглы известняка вонзаются в небо на территории в 155 кв.км. Местные люди говорят, что во всей этой области едва ли найдешь кусок ровной земли, достаточно большой, чтобы поставить на него ногу, - фактор хотя бы часть растений и животных Мадагаскара от уничтожения.
К югу от Цинжи находится Морондава, где дожди идут всего четыре месяца в году. В этих уникальных условиях растет шесть видов баобаба, то есть на пять больше, чем сохранилось до наших дней на африканском материке. Деревья при к климату Мадагаскара: они накапливают воду во время сезона дождей и потом живут этим запасом восемь месяцев до новых дождей. Как и другие области Мадагаскара, леса баобабов подвергаются постоянной угрозе из-за экспансии человека, но их особенно трудно восстанавливать, когда ущерб уже нанесен.
Деревья живут сотни лет и не плодоносят каждый год, к тому же длительная засуха может погубить все проростки. Животные тоже создают проблемы: так, большеногие мыши, обитающие лишь на очень небольшой территории в западном Мадагаскаре, питаются проростками баобабов. Защитники природы сталкиваются здесь со сложной стратегической проблемой, разрываясь между стремлением восстановить леса баобабов, чтобы обеспечить выживание других видов животных, и охраной большеногой мыши.
На юге острова расположен небольшой заповедник Беренти. Одни из самых крупных в мире крыланов носятся над гигантскими тамариндами, в чьих ветвях они живут, и эта колония, насчитывающая несколько тысяч животных, считается одной из самых крупных среди обосновавшихся так близко от человеческого жилья. Столь же многочисленны в Беренти кошачие лемуры, которые самоуверенно прохаживаются перед посетителями, поглядывая на них своими странными оранжевыми глазами.
Значительная часть из тысячи уникальных мадагаскарских видов орхидей растет в Национальном парке Монтань д'Ам6р, на северной оконечности острова, однако не весь Мадагаскар покрыт сочной зеленью: рубка, а кое-где и выжигание леса не бесследно. Когда земля лишается своего естественного растительного покрова, нечему удержать плодородный слой почвы, который с каждым годом все больше вымывается дождями.
Промисловий переворот у Східній Україні. Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і в Західній Україні. Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення на Україні
У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких вони перебували впродовж XIX – початку XX ст. Становище українських земель на початку XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислово розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.
Промисловий переворот у Східній Україні
Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Його перший етап відбувся у 20 – 40-х рр. ХІХ ст. Незважаючи на панування кріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху до економічного зростання, у першій третині ХІХ ст. мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Зростали кількість мануфактур, число найманих робітників. Почали використовуватись механічні робочі машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшенні виробництва.,
Всезростаючі потреби в машинах і механізмах зумовили появу машинобудівних заводів. Розвиток машинобудування сприяв зростанню обсягів металургійного виробництва, видобутку кам’яного вугілля і хоча потужність підприємств цих галузей була невеликою, проте невпинно зростала.
Другий етап промислового перевороту відбувався після ліквідації кріпосного права. Його хронологічні межі (умовно) – це 60 – 80-ті роки. У цей час фабрики та заводи остаточно витісняють мануфактурне виробництво.
Поступово зростали обсяги виробництва машинобудівних і суднобудівних заводів. Та найкраще у пореформений період розвивався залізничний транспорт. У 1863 р. почалося будівництво першої залізниці від Балти до Одеси яка згодом була продовжена до Києва. Залізниці з’єднали найбільші міста і промислові райони України, сприяли розвитку національного ринку, росту продуктивності праці, консолідації української нації.
Таким чином, після ліквідації кріпосного права в Росії та Україні прискорився економічний розвиток, завершився промисловий переворот.
Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і в Західній Україні
Панщинна система господарювання в Східній Галичині, Закарпатті та Буковині, що входили до складу Австрійської імперії, була так само, як і в Східній Україні, малоефективною, гальмувала розвиток господарства і вимагала ліквідації кріпацтва.
Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в Австрії та інших країнах Західної та Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорський сейм оголосив про скасування панщини в Галичині. Цей закон було поширено на Буковину, Галичину. Селяни оголошувалися вільними громадянами держави і звільнялися від панщинних повинностей. Селянин, як і поміщик, ставав власником землі.
Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення на Україні
Передумови скасування кріпосного права в Росії і Україні визрівали впродовж тривалого часу. Його ліквідації вимагали перш за все аграрні відносини які свідчили про кризу панщинної системи господарювання. Проти кріпосного права виступили селяни – найважливіша і найчисельніша суспільно-політична сила імперії. Проти кріпосного права виступила ліберально настроєна інтелігенція, яка вважала його антигуманним явищем. Маніфест про скасування кріпацтва і аграрна реформа були обнародувані в містах і селах України – з 9 березня до 2 квітня.
Внаслідок реформи 1861 р. селянство України втратило понад 15% загальної площі земель, які раніше перебували у їхньому користуванні. 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менше 5 десятин, тобто менше норми середнього прожиткового мінімуму. Земельні наділи селяни повинні були протягом 49 років викупити у поміщиків згідно із встановленими реформою цінами, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю.
Разом з тим, реформа 1861 р. створила сприятливі умови для активізації господарської діяльності, перетворила селян-кріпаків у вільних людей. Селяни могли вільно пресуватися, купувати і продавати рухоме і нерухоме майно, займатися підприємництвом, торгівлею. Реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту і здійсненню індустріалізації.
свободноживущие, паразитирующие
обитают, размножаются, питаются
многие являются паразитами организмов
нематоды