Живые клетки скорее всего появились на Земле приблизительно 3,5 млрд. лет назад а результате спонтанной агрегации молекул. Изучение современных организмов и содержащихся в них молекул позволяет предполагать, что развитие автокаталитических механизмов, присущих живым системам, началось с эволюции группы молекул. РНК, которые могли катализировать собственную репликацию. Со временем одна из этих групп согласованно катализирующих РНК приобрела к прямому синтезу полипептидов. Первые клетки, по-видимому, широко использовали каталитические функции и РНК, и белков, а в качестве вещества наследственности содержали только РНК. После того как накопление дополнительных каталитических белков сделало возможным развитие более эффективных и сложных клеток, двухцепочечная ДНК заменила РНК в роли хранителя генетической информации.
Клітина являє собою нерозривну єдність компонентів, кожен з яких виконує свою унікальну функцію.
Кожна із частин клітини, з одного боку, є відокремленою структурою зі специфічною будовою і функціями, а з іншого - компонентом більш складної системи, яку називають клітиною.
Так, наприклад, основна функція клітинної мембрани - відмежовувати вміст клітини від середовища і в той же час забезпечувати надходження одних речовин до клітини та виділяти інші. Цьому сприяє будова мембрани, яка складається з білкових і ліпідних шарів, що чергуються..
Отже, між будовою і функціями органоїдів існує тісний зв'язок.
