Кислотні дощі - один з термінів, який принесла людству індустріалізація. Невгамовне витрачання ресурсів планети, величезні масштаби спалювання палива, екологічно недосконалі технології - яскраві ознаки бурхливого розвитку промисловості, що в підсумку супроводжується хімічним забрудненням води, повітря і землі. Кислотні дощі - тільки один із проявів таких забруднень.
Вперше згадане в далекому 1872 року, по-справжньому актуальним поняття стало тільки в другій половині 20 століття. В даний час кислотні дощі - проблема для багатьох країн світу, зокрема США і практично всіх країн Європи. Карта кислотних дощів, розроблена екологами усього світу, наочно показує зони найвищого ризику небезпечних опадів.
Причини кислотних дощів:
Певний рівень кислотності має будь-яка дощова вода. Але в нормальному випадку цей показник відповідає нейтральному рівню pH - 5,6-5,7 або трохи вище. Невелика кислотність пояснюється вмістом у повітрі вуглекислого газу, але вважається настільки низькою, що ні завдає ніякої шкоди живим організмам. Таким чином, причини кислотних дощів пов'язані виключно з діяльністю людини, і не можуть бути пояснені природними причинами.
Передумови для підвищення кислотності атмосферної води виникають, коли промислові підприємства викидають великі обсяги оксидів сірки та оксидів азоту. Найбільш характерні джерела таких забруднень - це вихлопні гази автомобілів, металургійне виробництво та теплові електростанції (ТЕЦ). На жаль, сучасний рівень розвитку технологій очищення не дозволяє відфільтровувати сполуки азоту і сірки, який виникають в результаті згоряння вугілля, торфу, інших видів сировини, що використовуються у промисловості. У результаті такі оксиди потрапляють в атмосферу, з'єднуються з водою в результаті реакцій під дією сонячного світла, і випадають на землю у вигляді опадів, які і називають «кислотні дощі».
Семенные растения – господствующая в настоящее время группа в царстве растений. Их широкое рас связано с возникновением семени и независимостью полового процесса от капельно-жидкой влаги.
У семенных растений наблюдается дальнейшая редукция гаметофита и усложнение спорофита. Гаметофит теряет свою самостоятельность, развивается не на почве, а из спор на спорофите внутри спорангиев. Все семенные растения – разноспоровые. Мегаспоры образуются в видоизмененных мегаспорангиях – семязачатках. Здесь же образуется женский гаметофит, происходит оплодотворение, и из зиготы развивается зародыш спорофита. Семязачаток превращается в семя. Семя содержит: зародыш будущего растения - спорофита со всеми основными органами – зачаточными корешком, стебельком, почечкой и зародышевыми листьями (семядолями); запас питательных веществ; защищено кожурой. Семена позволяют растениям сохранить зародыш при неблагоприятных условиях в течение довольно длительного времени.
Вторая важная особенность семенных растений – возникновение в процессе эволюции пыльцевой трубки, доставляющей мужские половые клетки к архегонию и яйцеклетке. Оплодотворению предшествует опыление – перенос по воздуху пыльцевых зерен (мужских гаметофитов), в которых развиваются сперматозоиды или спермии, к семязачаткам, внутри которых формируются яйцеклетки.
Семенные растения появились около 360 млн. лет назад в палеозое (конец девона). Их подразделяют на два отдела: Голосеменные – Pinophyta, или Gymnospermae и Покрытосеменные – Magnoliophyta, или Angiospermae.
Отдел Голосеменные –Pinophyta, илиGymnospermae
Голосеменные растения появились в середине палеозойской эры (девон), а в конце палеозоя и в первой половине мезозоя достигли расцвета.
Общее число видов современных голосеменных растений около 800. Это вечнозеленые, реже листопадные деревья или кустарники, редко лианы.
Голосеменные – разноспоровые растения, спорофит преобладает над гаметофитом.
Из зародышевого корешка семени развивается главный корень спорофита. Корни имеют сложное анатомическое строение и к вторичному утолщению. Стебель всегда деревянистый, ветвление моноподиальное. Древесина однородная, почти целиком состоит из трахеид, сосуды отсутствуют. У многих образуются перидерма и корка.
Объяснение:
2)пруд для зимнего содержания рыбы
3)пруд предназначен для нереста рыб и развития личинок в течение 8 — 12 суток
4)пруд служит для выращивания молоди, пересаженной из нерестовых прудов