Объяснение:
Білка летяга:
Так як білка-летяга більшу частину часу проводить на деревах, спускаючись вниз навіть рідше звичайної білки, то і забарвлення її – маскувальне, під стать бурому лісі, де вона живе. Зовні японська летяга схожа на невелику білку, але у неї короткі вуха, а між передніми та задніми лапами є літальні перетинки, які дозволяють летягам планувати з дерева на дерево, долаючи таким чином до 60 м.
Хвіст – найважливіше пристосування білки-летяги. Він допомагає білці вислизнути від хижої птиці, та за його до білка може маневрувати в повітрі, робити круті віражі, повертати під прямим кутом та інше.
КРІТ
ПРИСТОСУВАННЯ Загострений рот сильні копальні передні лапи. Густа і коротка шерсть , яка захищає його шкіру від контакту з землею, а також легко лягає вперед і назад, таким чином тварина може пересуватися без труднощів в будь-якому напрямку. Тіло крота злегка звужується до хвоста - завдяки такій формі він рухається вперед і водночас відтісняє до стінок тунелю частину викопаної землі. Залишки грунту кріт пересуває до задніх лап і ними відкидає їх назад. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але кроти використовують маленькі сенсори руху і запаху на кінчику носа, щоб знаходити здобич та інших кротів. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.
Кроти більшу частину свого життя проводять під землею. На поверхню вони виходять для того, щоб зібрати будівельний матеріал для гнізда або в тому разі, якщо наступають заморозки - тоді тварини виходять назовні для пошуку їжі.
Вони живуть у повній темряві, тому мають погано розвинений зір
Риюча діяльність кротів призводить до збагачення фауни безхребетних В кротовинах поселяються інші безхребетні - павукоподібні, багатоніжки, комахи.
БІЛКА - Летяга
Між передніми та задніми лапками вона має шкірну перетинку, вкритою шерстю. Під час польоту білка розчепірює кінцівки, складка розправляється і виходить своєрідний парашут, який дозволяє їй стрибати з дерева на дерево, використовуючи потоки повітря. Завдяки такому пересування, летяга рятується від хижаків. Хвостова частина, як правило, використовується виключно для гальмування. Паркується» на дерево летяга за до маленьких і надміцних кігтиків, які дозволяють їй сидіти на гілці в будь-якому положенні, наче справжній акробат. Після посадки звірок відразу ж перебирається на іншу сторону дерева, що дозволяє легко ухилитися від тих, хто шукає видобуток хижих пернатих. Крім усього іншого, летяги спритно і дуже швидко лазять по стовбурах і перестрибують з однієї гілки на іншу, завдяки чому помітити такого гризуна в лісі досить складно. Надзвичайно великі очі дають можливість білці легко орієнтуватися і вдень, і вночі. Крім того, вона має відмінний слух, що дозволяє їй почути ворога (тхір, куниця) і сховатись від них. Живе політуха сибірська у вологих березняках та вільшаниках у холодних регіонах, тому має дуже густе, пухнасте та тепле хутро, що дозволяє їй бути активною майже весь рік. Хутро сірого кольору, на животику – біле з палевим нальотом, що дозволяє злитися з оточуючим середовищем. Теплий вовняний покрив дає їм можливість виживати при сильних холодах. А розфарбування взагалі окрема тема.
