СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР – сукупність механічних, рецепторних та
нервових структур, які сприймають і аналізують звукові коливання.
Объяснение:
Звук – це коливальний рух пружних тіл, що розповсюджується в
різних середовищах у вигляді хвиль. Звукові хвилі характеризуються
частотою, яка вимірюється у герцах (Гц), та амплітудою, від яких залежить
інтенсивність звуку, що вимірюється у децибелах (дБ) за логарифмічною
шкалою. Людина сприймає звуки з частотою від 16 Гц до 20 000 Гц
Слухова сенсорна система має головні та допоміжні структури.
Головні структури – забезпечують введення інформації від слухових
рецепторів (механорецепторів спірального органа Корті), які розташовані на
основній мембрані завитки внутрішнього вуха, на різні рівні ЦНС та її
обробку, наслідком чого є формування слухових образів. Завдяки
головним структурам можливе розпізнавання частоти та інтенсивності
звуку, аналіз складних звуків, локалізація джерела звуку у просторі,
виокремлення одного звукового сигналу на тлі другого за участю
слухових центрів кори головного мозку.
Допоміжні структури забезпечують передачу звукового сигналу
хвиль з повітряного у рідке середовище внутрішнього вуха, а звідти – на
слухові рецептори.
До допоміжних структур належать: зовнішнє, середнє, внутрішнє
вухо, які об'єднані під загальною назвою «вухо»
Зовнішнє – вушна раковина зовнішнього вуха спрямовує звукові
хвилі до зовнішнього слухового ходу, який веде до барабанної перетинки
та бере участь у визначенні локалізації звуку.
Середнє – складається з трьох порожнин, заповнених повітрям, -
барабанної порожнини, слухової труби та повітроносної системи
соскоподібного відростка. Барабанна порожнина розпочинається від
барабанної перетинки, заповнена повітрям і має три слухові кісточки –
молоточок, коваделко та стремінце. Молоточок приєднаний до барабанної
перетинки, а стремінце входить в овальне вікно присінка внутрішнього
вуха.
СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
Центральний відділ –
скронева слухова зона
кори головного мозку
Провідниковий відділ
– слуховий нерв
Рецепторний відділ
– фонорецептори
внутрішнього вуха .
Функция- зависимость переменной у от переменной x, если каждому значению х
соответствует единственное значение у.
Переменная х- независимая переменная или аргумент.
Переменная у- зависимая переменная
Значение функции- значение у, соответствующее заданному значению х.
Область определения функции- все значения, которые принимает независимая
переменная.
Область значений функции (множество значений) - все значения, которые
принимает функция.
Функция является четной- если для любого х из области определения функции
выполняется равенство f(x)=f(-x)
Функция является нечетной- если для любого х из области определения функции
выполняется равенство f(-x)=-f(x)
Возрастающая функция- если для любых х1 и х2, таких, что х1< х2,
выполняется неравенство f(х1)f(х2)
задания функции
- Чтобы задать функцию, нужно указать с которого для
каждого значения аргумента можно найти соответствующее значение функции.
Наиболее употребительным является задания функции с
формулы у=f(x), где f(x)-некоторое выражение с переменной х. В таком
случае говорят, что функция задана формулой или что функция задана
аналитически.
- На практике часто используется табличный задания функции. При этом
приводится таблица, указывающая значения функции для имеющихся в
таблице значений аргумента. Примерами табличного задания функции являются
таблица квадратов, таблица кубов.
Объяснение:
