ответ:Початок 70-х років 19 століття був позначений великими змінами в міжнародній обстановці. Головною причиною цього було посилення нерівномірності розвитку окремих країн. Після 1871 року в Європі запанував «озброєний мир», час коли всі готувалися до переділу територій.
Створення Німецької імперії істотно змінило ситуацію на європейському континенті. Зовнішня політика німецького уряду була спрямована на досягнення домінуючого положення Німеччини в Європі. У 1873 р. Німеччині вдалося створити Союз трьох імператорів — Німеччини, Австро-Угорщині й Росії. Але цей союз виявився не дуже надійним, оскільки Росія виступила на підтримку Франції. Після невдалого зближеня з Росією Німеччина вирішила звернути увагу на Австро-Угорщину - у 1879 р. між Німеччиною й Австро-Угорщиною був підписаний секретний союзний договір про спільну оборону проти нападу Росії. Незабаром Італія, серйозні суперечності з Францією через контроль над Північною Африкою, теж підписала цей договір. 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина й Італія підписали Троїстий союз, спрямований проти Франції і Росії. Німеччина намагалася залучити й могутню Англію, але та залишалася вірною політиці «блискучої ізоляції», не хотіла зв’язувати себе довгостроковими договорами з жодною з європейських держав.
Зростанням напруженості в російсько-німецьких відносинах спробувала скористатися Франція, яка прагнула перебороти свою зовнішньополітичну ізоляцію. Бісмарк, намагаючись учинити економічний тиск на Росію, закрив царському урядові вихід на німецький грошовий ринок. Тоді Росія звернулася із проханням про позики до французької біржі. І незабаром Франція стає найбільшим кредитором Російської імперії. Зближення республіканської Франції і царської Росії полегшувалося тим, що між ними не існувало серйозних суперечностей ні з питань європейської політики, ні з колоніальних проблем. У 1891 р. між Росією і Францією був підписаний консультативний пакт, а в 1893 р. — секретна військова конвенція про спільні дії у війні проти Німеччини. Підписання цієї конвенції завершило оформлення франко-російського союзу. ериторіальні домагання Німеччини, що швидко зростали, збільшення її економічного і військового потенціалу, а головне — витіснення з деяких ринків англійських товарів німецькими примусило керівників Великобританії переглянути свою традиційну політику «блискучої ізоляції». У 1904 р. було підписано англо-французьку угоду про розподіл сфер впливу в Африці. Ця угода одержала назву Антанта. Вона відкривала можливості для широкого співробітництва двох країн проти Німеччини. Зростання зовнішньополітичної активності Німеччини примусило Францію і Великобританію в 1906 р. домовитися про військове співробітництво.
Швидкий промисловий розвиток провідних країн світу наприкінці ХIХ століття призвів до загострення їхнього суперництва. Держави стали обмежувати конкуренцію на міжнародних ринках і перейшли до їхнього поділу. Невтримний колоніальний поділ світу підштовхував людство до військової катастрофи. Про це свідчили міжнародні кризи й локальні війни, що почастішали з кінця ХIХ століття і поки що відбувалися за межами або на периферії Європи.
Ароморфоз - главный путь достижения биологического прогресса. Ароморфоз - возникновение в ходе эволюции признаков, повышающих уровень организации живых существ. Ароморфозы формируются на основе наследственной изменчивости и естественного отбора и являются при широкого значения. Они дают преимущества в борьбе за существование и открывают возможности освоения новой, прежде недоступной среды обитания. Путем ароморфоза возникают в процессе эволюции крупные систематические группы рангом выше семейства.
К ароморфозам у животных можно отнести появление живорождения к поддержанию постоянной температуры тела, возникновение замкнутой системы кровообращения, а у растений - появление цветка, сосудистой системы к поддержанию и регулированию газообмена в листьях.
Ароморфозам А. Н. Северцов противопоставлял идиоадаптации - частные при видов, позволяющие освоить специфические условия среды. В отличие от ароморфозов идиоадаптации открывают перед организмами возможность биологического прогресса без повышения уровня биологической организации. Например, благодаря формированию различных идиоадаптации млекопитающие смогли рас не только в различных географических зонах (от тропиков до ледяных пустынь) , но и освоить самые разнообразные условия среды (на поверхности суши, в воде, почве, частично в воздухе) . Это существенно снизило конкуренцию между видами за пищу, места обитания, причем уровень организации остался тем же.
Обычно мелкие систематические группы виды, роды, семейства в процессе эволюции возникают путем идиоадаптации .
Идиоадаптация так же, как и ароморфоз, приводит к увеличению численности вида, расширению ареала, ускорению видообразования, то есть к биологическому прогрессу.
Типичные идиоадаптации у животных особенности строения конечностей (например у крота, копытных, ластоногих) , особенности клюва (у хищных птиц, куликов, попугаев) , при придонных рыб (у скатов, камбаловых) , покровительственная окраска у насекомых. Примерами идиоадаптации у растений могут служить многообразные при к опылению, рас плодов и семян.
Из всех рассмотренных путей достижения биологического прогресса наиболее редки ароморфозы, поднимающие ту или иную систематическую группу на качественно новый, более высокий уровень развития.
Ароморфозы можно рассматривать как переломные пункты развития жизни. Для групп, подвергнувшихся соответствующим морфофизиологическим преобразованиям, открываются новые возможности в освоении внешней среды.
За каждым ароморфозом следует множество идиоадаптаций, которые обеспечивают более полное использование всех имеющихся ресурсов и освоение новых местообитаний.
Есть систематические группы, которые развиваются по пути общей дегенерации. Этот путь эволюции может осуществляться при попадании организмов в постоянную, сравнительно однородную среду, например при паразитическом образе жизни.
Главная функция пищеварительной системы заключается в расщеплении, переваривании и всасывании питательных веществ,содержащихся в пище.