Ид – Синиця велика (Parus major) Рід – Синиця (Parus) Родина – Синицеві (Paridae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)
Середовище існування
Мешкає в Європі, Азії та Північній частині Африки. Най південніші межі її існування проходять через Ізраїль, Іран і Цейлон, а на півночі ареал простягається до приполярної тундри. Із заходу на схід поширена від берегів Атлантики до Тихого океану. Деякі синиці живуть осіло, але мешканці далекої півночі відкочовують взимку до місць із більш м’яким кліматом. Велика синиця чудово пристосувалася до ландшафтів, створених людиною. Її можна зустріти як у лісах усіх типів, так і у великих містах.
Опис
Довжина тіла – 11-12 cм Розмах крил – 20-22 см Вага – 15-20 г Тривалість життя – до 15 років.
Спина забарвлена у жовтувато-зелений колір, черевце – яскраво-жовте. Крила, хвіст та куприк блакитнувато-сірі. На крилах наявні білі смуги. На голові є шапочка з блискучих чорних пір’їнок. Щоки білі, вздовж грудей тягнеться широка чорна смуга. Лапи тонкі, без оперення, пальців чотири. Дзьоб короткий, конусоподібний.
б життя
Восени та взимку синички збираються і зграї, часто об’єднуючись і з іншими видами синиць, зокрема синицею блакитною. Таке суспільне життя допомагає пташкам оборонятись від хижаків та знаходити харчі. Синиці дуже голосисті і обмінюються між собою багатим набором свисту, та інших звуків. У кінці зими зграйки починають розпадатися. Самці займають певну територію, а дещо пізніше і самиці вирушають на пошуки партнера. Раціон синиць досить різноманітний: навесні та влітку вони харчуються комахами та гусінню, а взимку – захованими під корою павуками та личинками. Схопивши дзьобом тверду личинку, синиця починає довбати її об гілку, поки та не розм’якне. Також охоче поїдає різноманітне насіння рослин: букові та лісові горішки, насіння ясеня, клена, соняшника, тису, глоду, бруслини. Восени синички частенько ласують перестиглими плодами, а сніжною зимою злітаються до годівниць. У пошуках здобичі ці рухливі птахи бігають по гілках, часто навіть головою донизу. Їхніми природними ворогами є дрібні пернаті хижаки, ласки, тхори і куниці, а білки і ворони дуже часто розорюють їх гнізда.
Розмноження
Навесні самець займає домашню ділянку і одразу сповіщає про це своїх суперників голосним співом, який в той же час приваблює і самиць. Помітивши потенційну партнерку, самець розпушує маніжку та починає нервово пурхати навколо неї. Якщо кавалер самиці сподобався, вона присідає на гілці, розкриває крила і дзьоб, і вимагає частування, а самець намагається її нагодувати. Вчені вважають, що таким чином самиця перевіряє, чи зможе її партнер прогодувати потомство. Після цього самець показує обраниці вибране ним місце для гнізда, яким може стати дупло або штучна хатинка. Якщо це місце самиці сподобається, пара розпочинає будівництво гнізда із тонких гілочок, вистилаючи його мохом, сухою травою, пухом та шерстю. У квітні самиця відкладає 6-12 білих яєць з червонуватими крапинками і насиджує кладку протягом 10-14 днів, харчуючись тим, що принесе самець. Пташенята вилуплюються голими та сліпими, але через 2-3 тижні вже вилітають із гнізда. Батьки догодовують їх ще близько тижня. Іноді пара синиць встигає зробити ще один виводок, і тоді старших пташенят догодовує один самець. Взимку молодь приєднується до синичих зграйок. Статево зрілими пташки стають у 10 місяців, і вже наступної весни виводять своє власне потомство.
Охорона
У багатьох країнах велика синиця, як і інші її родичі, взята під охорону, хоча її популяція досить багаточисельна і вимирання птаху не загрожує. Люди давно оцінили користь, яку приносять синиці у боротьбі зі шкідниками, і підгодовують їх узимку, а навесні вивішують гніздові будиночки, які швидко знаходять собі мешканців. Птахи, які живуть у містах, часто розбиваються об прозорі вітрини або скляні стіни висотних будинків, тому на такі поверхні бажано наклеювати зображення хижаків, які відлякують всіх дрібних пернатих від небезпечних місць.
1 кровь - делится на плазму (в неё входит,95% воды,0,5%поваренной соли, соли К, соли Са ,соли фасфорной кислоты, 7%- белки ,углекислый газ , глюкоза ,белок фибриоген) и формирования элемента ( это делится ещё на 3 прототипа а именно : эритроциты,лейкоциты,тромбоциты). 2 лимфа является 3 компонентом внутренней среды. Она перемещается по лимфатическим сосудам. 3 Тромбоциты - представляют слабой свертывание крови ,если травма крови то происходит склееваеие тромбоцитов. 4 лейкоциты- распознавание и уничтожение чужеродных соединений и клеток . 5. эритроциты - красные кровеносные клетки транспортирующие кислород к тканям и углекислый газ к легким. 6. плазма крови имеет относительно постоянный солевой состав.( посмотри в начале в скобках указанной!) 8 иммунитет организма защищать себя от боли болезнетворных микроэлементов и вирусов ,а так же от инородных тел и веществ , обеспечивая постоянство внутренней среды организма. иммунитет делится на неспецифический имм.( действует а все м/о элементы . и на Специфический им.( действует на Конкретный м / о ;) 10.Группа Антигены в Антигены в крови. эритроцитах. плазме. | (0) нет. альфа и бетта || (А) А. бетта |||( В) В. альфа lV ( AB) А и В. нет 11. Человек с 1 группой крови - это универсальный донор человек с 4 группой крови универсальный реципиент 12. Rh- это белок который имеется у 85% населения. Rh+ имеет ,а Rh- не имеет белок. Дальше мы не проходили ,ответила то что знаю)!
1. Паренхима развивается из мезодермы - рыхлой соединительной ткани, между клетками очень крупные полости, заполненные жидкостями, которые выполняют опорную и транспортно-распределительную функции. Тело уплотнено в спинно-брюшном направлении, КММ имеет двойное происхождение - эктомезодермальное.
2. Полость тела первичная (миксоцель), окружена продольной мускулатурой без эпителиальной выстилки, оказывает сильное давление на стенки тела КММ и выполняют функцию гидроскелета.
3. Появляется метамерия (повторение сходных структур тела) Гидроскелетом является целом. Однослойный кожный эпителий вырабатывает тонкую кутикулу. Два слоя мышц (мезодермальное происхождение), изнутри выстилаются целомическим эпиелием.
4. Хитиновая кутикула - экзоскелет, изнутри крепятся мышцы, содержит хитин, задублен белками. Передняя и задняя кишки вследствие также выстиланы хитином. Мышечная система представлена отдельными пучками + появляются членистые конечности.
5. Целомическая, двусторонняя билатеральная симметрия, трехслойное метамерное строение, вторичноротые. У всех закладывается хитиновый скелет, но у многих во время эмбриогенеза редуцируется.
Рід – Синиця (Parus)
Родина – Синицеві (Paridae)
Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)
Середовище існування
Мешкає в Європі, Азії та Північній частині Африки. Най південніші межі її існування проходять через Ізраїль, Іран і Цейлон, а на півночі ареал простягається до приполярної тундри. Із заходу на схід поширена від берегів Атлантики до Тихого океану. Деякі синиці живуть осіло, але мешканці далекої півночі відкочовують взимку до місць із більш м’яким кліматом. Велика синиця чудово пристосувалася до ландшафтів, створених людиною. Її можна зустріти як у лісах усіх типів, так і у великих містах.
Опис
Довжина тіла – 11-12 cм
Розмах крил – 20-22 см
Вага – 15-20 г
Тривалість життя – до 15 років.
Спина забарвлена у жовтувато-зелений колір, черевце – яскраво-жовте. Крила, хвіст та куприк блакитнувато-сірі. На крилах наявні білі смуги. На голові є шапочка з блискучих чорних пір’їнок. Щоки білі, вздовж грудей тягнеться широка чорна смуга. Лапи тонкі, без оперення, пальців чотири. Дзьоб короткий, конусоподібний.
б життя
Восени та взимку синички збираються і зграї, часто об’єднуючись і з іншими видами синиць, зокрема синицею блакитною. Таке суспільне життя допомагає пташкам оборонятись від хижаків та знаходити харчі. Синиці дуже голосисті і обмінюються між собою багатим набором свисту, та інших звуків. У кінці зими зграйки починають розпадатися. Самці займають певну територію, а дещо пізніше і самиці вирушають на пошуки партнера. Раціон синиць досить різноманітний: навесні та влітку вони харчуються комахами та гусінню, а взимку – захованими під корою павуками та личинками. Схопивши дзьобом тверду личинку, синиця починає довбати її об гілку, поки та не розм’якне. Також охоче поїдає різноманітне насіння рослин: букові та лісові горішки, насіння ясеня, клена, соняшника, тису, глоду, бруслини. Восени синички частенько ласують перестиглими плодами, а сніжною зимою злітаються до годівниць. У пошуках здобичі ці рухливі птахи бігають по гілках, часто навіть головою донизу. Їхніми природними ворогами є дрібні пернаті хижаки, ласки, тхори і куниці, а білки і ворони дуже часто розорюють їх гнізда.
Розмноження
Навесні самець займає домашню ділянку і одразу сповіщає про це своїх суперників голосним співом, який в той же час приваблює і самиць. Помітивши потенційну партнерку, самець розпушує маніжку та починає нервово пурхати навколо неї. Якщо кавалер самиці сподобався, вона присідає на гілці, розкриває крила і дзьоб, і вимагає частування, а самець намагається її нагодувати. Вчені вважають, що таким чином самиця перевіряє, чи зможе її партнер прогодувати потомство. Після цього самець показує обраниці вибране ним місце для гнізда, яким може стати дупло або штучна хатинка. Якщо це місце самиці сподобається, пара розпочинає будівництво гнізда із тонких гілочок, вистилаючи його мохом, сухою травою, пухом та шерстю. У квітні самиця відкладає 6-12 білих яєць з червонуватими крапинками і насиджує кладку протягом 10-14 днів, харчуючись тим, що принесе самець. Пташенята вилуплюються голими та сліпими, але через 2-3 тижні вже вилітають із гнізда. Батьки догодовують їх ще близько тижня. Іноді пара синиць встигає зробити ще один виводок, і тоді старших пташенят догодовує один самець. Взимку молодь приєднується до синичих зграйок. Статево зрілими пташки стають у 10 місяців, і вже наступної весни виводять своє власне потомство.
Охорона
У багатьох країнах велика синиця, як і інші її родичі, взята під охорону, хоча її популяція досить багаточисельна і вимирання птаху не загрожує. Люди давно оцінили користь, яку приносять синиці у боротьбі зі шкідниками, і підгодовують їх узимку, а навесні вивішують гніздові будиночки, які швидко знаходять собі мешканців. Птахи, які живуть у містах, часто розбиваються об прозорі вітрини або скляні стіни висотних будинків, тому на такі поверхні бажано наклеювати зображення хижаків, які відлякують всіх дрібних пернатих від небезпечних місць.