слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний на поперечному перерізі лишайника гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. ці лишайники утворюють групу, відому під назвою слизистих лишайників, оскільки водорості виділяють слиз, в який вкраплені клітини гриба і водорості.
у лишайнику гетеромєрного типу клітини водоростей зосереджені в одному шарі, який називають готдшльним шаром. під ним знаходиться серцевина, що складається з пухко розміщених ниток гриба. зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. за грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. у деяких лишайників нижньої кори немає і він зростається із субстратом гіфами серцевини.
водоростевий компонент лишайника (фікобюнт) представлений синьозеленими, зеленими, жовтозеленими і бурими водоростями. представники 28 родів цих відділів
внутриклеточный органоид, имеющийся у многих протистов, в том числе одноклеточных жгутиковых водорослей. Наличие стигмы обусловливает организма к фототаксису (однако фототаксисом обладают и многие протисты, лишённые стигмы, например, многие виды инфузорий). Стигма обычно включает пятно ярко-красного цвета, представляющее собой скопление глобул, содержащих пигмент гематохром. Строение стигмы у разных организмов различно: в большинстве случаев у водорослей они являются частью хлоропласта, располагаясь между ламеллами, однако у эвгленовых глазки находятся вне пластиды.
