Інфекці́йні захво́рювання / хворо́би — розлади здоров'я людей, тварин, рослин у вигляді хвороби, які спричинюють збудники — віруси, різноманітні бактерії, най ші, паразитичні гриби, гельмінти, продукти їхньої життєдіяльності (екзотоксини, ендотоксини), патогенні білки — пріони, здатні передаватися від заражених організмів здоровим і схильні до масового поширення. Тому в країнах розвиненої медицини предметом людської інфектології[1] є, передусім, так звані заразні, комунікативні хвороби (англ. Communicable diseases), тобто ті, які можуть бути передані здоровим особам. Але в широкому сенсі інфекційні захворювання — це усі розлади, які спричинюють збудники, зокрема, вогнищеві ураження органів (абсцеси, гнояки, гнійний апендицит, фурункули, бактеріальна пневмонія, тощо). Їх вивчають, діагностують і лікують у складі тих медичних спеціальностей, які опікуються тими чи іншими органами чи системами.
Виділяють поняття Інфекція або заражування хворобою (від англ. Infection — проникнення в організм хвороботворних мікробів; зараження[2]) — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент — патоген, який розмножується і може чинити хвороботворний ефект.[3] З позицій патологічної фізіології вирізняють інфекційний процес — комплекс взаємних пристосувальних реакцій у відповідь на інфекцію, на укорінення і розмноження патогену в макроорганізмі, спрямований на відновлення порушень гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім середовищем. Включає взаємодію збудника, макроорганізму і навколишнього середовища. Цей стан може нічим клінічно не проявлятися через переважання компенсаторних процесів над патологічними реакціями. Тоді інфекційна хвороба — крайній ступінь виразності інфекційного процесу, коли все ж таки виникають порушення гомеостазу в результаті переважання патологічних реакцій над компенсаторними.
Объяснение:
Еловые леса наиболее распространены среди темнохвойных лесов Европейской части СССР и Западной Сибири. Лесообразующая порода ель. Ель теневыносливая порода и еловые леса густые и затенённые. Подлесок в еловом лесу не развит. В подлеске растут кустарники: крушина, жимолость, можжевельник. Травянистый покров кустарнички: брусника и черника, папоротник, плаун, кислица. В еловом лесу много зеленых мхов и лишайников. Типичная ассоциация елового леса ельник-долгомошник, произрастающий в местах избыточного увлажнения. К ели образуют примесь широколиственные породы (дуб, липа), в подлеске лещина. Еловые леса занимают широкие и плоские водоразделы. Форма хвоинок деревьям сократить потерю воды. Вечнозелёные деревья всегда готовы к фотосинтезу. Из-за густой тени в хвойных лесах растительность нижнего яруса бедна. Ковёр из хвоинок разлагается медленно. Лес сложная экосистема, населённая тысячами разнообразных живых существ. Главными первичными продуцентами органического вещества являются деревья. Они отличаются крупными размерами и длительным сроком жизни. В еловом лесу растут сосна, лиственница, берёза, боярышник, черёмуха, кустарник смородина. На территории ельника растут травянистые растения: одуванчик, клевер луговой, клевер ползучий, землянка. В тёмном еловом лесу различимы только два-три яруса. На первом ярусе расположены основные деревья ели, на втором небольшое число травянистых растений, третий мхи. Другие древесные и кустарниковые растения не растут во втором ярусе елового леса, потому что не выдерживают сильного затенения.
Объяснение:
