принципы выделения и классификации популяций
экологи пользуются различными принципами выделения и классификации популяций в пределах вида.
ландшафтно-биотопическом принцип. руководствуясь этим принципом, российский зоолог м.п.наумов (1963) на примере млекопитающих рассматривает вид как иерархическую систему популяций разных рангов:
1. элементарные популяции - совокупность особей вида, которые населяют небольшой участок территории ареала с однородными экологическими условиями. они могут быть временными и нестабильными.
2. экологические популяции - совокупность элементарных популяций вида, которые населяют определенные биоценозы, в зависимости от их биотопов.
3. популяции - совокупность экологических популяций вида, которые населяют значительную территорию с однородными условиями среды.
каждая из названных разновидностей имеет свои морфо- особенности особей, свой генотип, что отличает ее от популяций этого же вида, которые сформировались в других регионах (зубр полесский, кавказский зубр).
связи между популяциями разных рангов разные. чем ниже ранг популяций, тем теснее их связь с смежными популяциями и меньше различий между ними. эти связи
обеспечивают единство вида и его наследственного генофонда, способствуют выживанию и заселению новых территорий.
слишком длительная изоляция популяций приводит к их дивергенции признаков и, в конечном счете, к образование новых видов в процессе эволюции.
по мнению в.м.беклемішева и его последователей, для выделения популяций различных типов целесообразно использовать критерии, которые отражают различные аспекты их взаимодействия со средой. территориальный критерий является одним из них.
ответ:Анато́мія і фізіоло́гія ссавці́в — сукупність відомостей про будову і функціонування організму у ссавців.
Ссавці є одним з класів хребетних тварин. З іншими таксонами хребетних їх об'єднує спільність морфологічної і фізіологічної організації. Для анатомії і фізіології ссавців властива наявність тих же функційних систем, що й у інших хребетних; проте багато з цих систем досягли у ссавців дуже високого рівня розвитку, і в цілому цей клас вважають найвисокоорганізованішим порівняно з іншими класами хребетних[1].
До основних відмінних морфофізіологічних особливостей, притаманних для всіх ссавців або для переважної більшості їхніх представників, відносять: наявність молочних залоз і вигодовування потомства молоком, живородіння, справжня гомойотермія (теплокровність), наявність (хоча б в ембріональному періоді розвитку) волосяного покриву, високий ступінь розвитку неопаліума, що становить у ссавців основну частину кори головного мозку, і низку інших особливостей[2].
Шкіряний покрив
Шкіра утворює ефективний бар'єр між організмом і зовнішнім середовищем, захищаючи його від небажаних фізико-хімічних впливів, проникнення патогенів та від нерегульованих втрат води і солей[3]. Для шкіри ссавців притаманні значна товщина, багатство рогових утворень і наявність великої кількості шкірних залоз, вельми нечисленних у плазунів і птахів. Як і в інших хребетних, вона складається з двох шарів: верхнього ектодермального (епідерміс) і нижнього мезодермального (дерма, або коріум)[4].
Объяснение:
