более двух третей поверхности земли покрыто морями и океанами. эта огромная масса воды необходима для жизни на нашей планете: ветры разносят влагу по всему свету, она испаряется и восстанавливается вновь в виде дождя и снега, питая растительный и животный мир. море кишит жизнью, и как это ни странно, но и микроскопические, и самые крупные морские обитатели, такие как синий кит, манта или китовая акула, питаются большим количеством пищи, невидимой невооруженным глазом, - планктоном..
черепаха бисса (каретта) - ловкий пловец; питается в основном медузами и ракообразными. откладывает яйца в песок на берегах небольших бухт.
синий кит - это самое большое животное на свете: одна самка, выловленная в 1947 году, весила 190 тонн. детеныш синего кита рождается длинной восемь метров и весит до трех тонн.
коралловые рифы.
кораллы - это маленькие животные, в колониях которых насчитывается миллионы особей, обитают в тропических морях, прикрепившись к их дну. со временем один порожденный ими известковый скелет разрастается и образует в прибрежных зонах самые настоящие коралловые рифы, о которые разбиваются волны; из-за этого между берегом и коралловым ограждением море спокойнее, как в портовой гавани.
коралловый риф - идеальная среда обитания, как для животных, так и для растений: море здесь тихое и теплое, много солнечного света. если под водой смотреть через маску акваланга, можно увидеть бесчисленное множество разных живописных рыб, "прогуливающихся" среди морских звезд и актиний.
если нырнуть по другую сторону рифа, в направлении открытого моря, может возникнуть ощущение сильного головокружения: дна больше нет - только вода ярко голубого цвета.
самый большой коралловый риф, протяженностью более 2000 километров, расположен вдоль побережья австралии. эти крепости из кораллов называются большой карьерный риф и представляют серьезную опасность для мореплавателей.
атоллы. вершины подводных вулканов могут подняться над водой, образовав небольшие островки, или же располагаться недалеко от поверхности океана. если вокруг них формируются коралловые колонии, они принимают почти круглую форму, образуя атоллы - коралловые острова.
мадрепоры. родственники кораллов так же образованы колониями полипов известковой природы. ночью они вытягивают щупальца, хватая пищу, состоящую из планктона.
дно может быть скалистым илистым или песчаным, иногда бывает покрыто водорослями. в соответствии с типом морского дна его заселяют различные животные. например, на песчаном дне можно встретить , которая прячется в песке, зарываясь в него на половину, а осьминог находит приют на скалистом дне, где его почти не видно среди скал.
ракообразные. у всех этих животных, в большинстве своем морских, есть по две пары усиков, а у некоторых еще по две солидных клешни, которые могут с силой смыкаться. днем они обычно прячутся в расселинах скал, но ночью активизируются и отправляются на поиски пищи, состоящей, как правило, из моллюсков и мертвых животных.
лангуст водится в морях почти по всему миру; его масса может достигать восьми килограммов.
омар как и лангуст, это популярный морской продукт; омаров ловят с специальных капканов - вершей. в отличие от лангуста, у него есть клешни.
Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів),
лімфатична система.
Артерії – циліндричні трубки по яких кров тече від серця до органів і тканин. Стінки артерій складаються з трьох шарів:
1.Зовнішньої – сполучнотканинної оболонки.
2.Середнього – гладкі м’язеві волокна між якими є еластичні волокна.
Гладкі м’язові волокна скорочуючись та розслаблюючись. Звужують та розширюють артерії, таким чином регулюють потік крові в них. Еластичні волокна надають артеріям пружних властивостей.
Періодичне вштовхування крові шлуночком завдяки пружності артерій перетворюється в безперервний рух крові по судинах.
Зовнішній і середній шари мають і колагенові волокна, які здійснюють опір при розтягненні судин.
1.Внутрішній – ендотемальний шар.
Крупні артерії (аорта, підключичні і сонні артерії) мають товсті стінки, тому витримують великий тиск крові. Дрібні артерії – артеріоли, середній шар містить тільки гладкі м’язи.
Вени – збирають кров від органів і несуть її до серця. Їхні стінки складаються з тих самих оболонок, що і стінки артерій, але мають менше гладких м’язових і еластичних волокон (стінки тонші, діаметр більший). Менш еластичні і легко розтягуються. Мають півмісяцеві клапани (за винятком порожнистих), які забезпечують течію крові тільки в одному напрямку (до серця)
Кров у венах тече під невеликим тиском тому на рух крові у венах великий вплив здійснюють оточуючі тканини, особливо скелетні м’язи. Крім того, руху крові до серця сприяє розтягування порожнистих вен у грудній клітці під час вдиху.
Венули – дрібні вени.
Капіляри – найдрібніші кровоносні судини розташовані в усіх тканинах між артеріями і венами. Основна функція капілярів – забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров’ю і тканинами. Тонка стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских ендотеліальних клітин. Через неї легко проходять гази крові, продукти обміну речовин, поживні речовини, вітаміни, гормони і лейкоцити (за потреби).
Багато капілярів в залозах, мозку; мало в сухожиллях.
Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопостачання тканин.
Рух крові по судинам, кров’яний тиск в них. Пульс.
Кров рухається по судинах в результаті: ритмічної роботи серця, різниці тисків у різних частинах кровоносної системи, присисної дії грудної порожнини.
Ритмічна робота серця створює і підтримує різницю тиску в судинах. Під час скорочення серця кров під тиском виштовхується в артерії. За час проходження крові по судинах енергія тиску витрачається. Тому тиск крові поступово зменшується. В аорті він найвищий 120-150 мм.рт.ст., в артеріях – до 120 мм.рт.ст., в капілярах до 20, а в порожнистих венах від 3-8 мм.рт.ст. до мінімального (-5) (нижче атмосферного). Згідно з законами фізики рідина рухається від ділянки з вищим тиском до ділянки з нижчим.
Артеріальний кров’яний тиск не є сталою величиною. Він пульсує в такт із скороченнями серця: в момент систоли тиск підвищується до 120-130 мм.рт.ст. (систолічний тиск), а під час діастоли знижується до 80-90 мм.рт.ст. (діастолічний). Ці пульсові коливання тиску відбуваються одночасно з пульсовими коливаннями артеріальної стінки.
Кров’яний тиск у людини вимірюють у плечовій артерії, зіставляючи його з атмосферним. Для цього на плече одягають гумову манжетку сполучену з манометром. У манжетку нагнітають повітря поки пульс на зап’ястку не зникне. Це означає, що плечова артерія стиснута більшим зовнішнім тиском і кров по ній не тече. Потім, поступово випускаючи повітря з манжетки, слідкують за появою пульсу. В цей момент тиск в артерії стає трохи більшим, ніж тиск у манжетці, і кров, а разом з нею і пульсова хвиля починають доходити до зап’ястка. Показники манометра в цей час і будуть характеризувати кров’яний тиск у плечовій артерії.
