ответ: Я не знаю тебе нужны прокариоты или еукариоты, поэтому напишу и для тех и для тех.
Експресія генів - це реалізація закладеної в них інформації, тобто синтез РНК і білків. Іншими словами, під експресією генів розуміють їх активність.
У клітинах живих організмів експресія генів регулюється: одні гени можуть бути реалізовані, інші - ні. Причому регуляція може здійснюватися на різних етапах: може виконуватися чи ні транскрипція, з пре-мРНК в результаті альтернативного сплайсингу можуть утворюватися різні мРНК, може блокуватися трансляція і ін.
У еукаріот, що володіють відмежованим від цитоплазми ядерною вмістом і більш складним геномом, регуляція експресії генів набагато різноманітніше і складніше, ніж у прокаріот.
У прокаріотів поки молекула РНК синтезується на ділянці ДНК, вона тут же може транслюватися (починаючи з уже синтезованого кінця). Тому у них регуляція експресії (активності) генів здійснюється майже виключно на рівні ДНК, так як в РНК часто неможливо внести будь-які зміни до її трансляції.
Оперон-система регуляції генів у бактерій. Оперон складається з промотора, оператора, структурних генів оперона (їх може бути різна кількість) і термінатора. В області промотора прикріплюється фермент РНК-полімераза. В області оператора приєднується білок-репрессор, який кодується окремо віддаленим від оперона геном-регулятором (може бути зчеплений зі своїм опероном, а може перебувати на відстані).
Якщо білок-репрессор з'єднується з оператором, то транскрипція всіх структурних генів оперона стає неможливою, тому що РНК-полімераза не може переміщатися по ланцюгу ДНК.
У свою чергу активність білка-репрессора може блокуватися певним для нього низькомолекулярних з'єднанням - індуктором (тим чи іншим живильною речовиною бактерій). В результаті взаємодії з індуктором білок-репрессор видозмінюється і вже не може приєднатися до оператора свого оперона. В цьому випадку гени оперона експресуються (т. Е. На них йде синтез).
Буває зворотна ситуація, коли індуктор активує білок-репрессор.
Таким чином, в залежності від того, які індуктори знаходяться в цитоплазмі, у прокаріотів експресуються ті чи інші генні групи.
Вищеописаний механізм експресії генів відноситься до негативної регуляції, так як гени транскрибуються, якщо вони не виключені репрессором. І навпаки: чи не транскрибуються, якщо вимкнені.
У багатоклітинних організмів в клітинах різних тканин експресуються різні гени, т. д. Для еукаріот характерна диференціальна експресія.
У еукаріот, також як і у прокаріотів, існують регуляторні білки з схожим механізмом дії. При цьому для еукаріот не характерна регуляція за типом оперона. Цистрони (транскрібіруемих ділянки) еукаріот зазвичай містять по одному гену. (Це не стосується геномів хлоропластів і мітохондрій.)
В клеточные мембраны встроены различные специфические рецепторы — белки или гликопротеины, распознающие определенные молекулы (лиганды). В многоклеточном организме каждый тип клеток имеет свой уникальный набор поверхностных рецепторов.
Разветвленные цепи гликопротеинов, выступающие из клеточной мембраны, участвуют в распознавании факторов внешней среды, а также во взаимном узнавании клеток (например, взаимное узнавание яйцеклетки и сперматозоида при оплодотворении или правильная ориентация клеток в процессе образования тканей). С распознаванием связана и регуляция транспорта молекул и ионов через мембрану, а также иммунологический ответ, в котором гликопротеины и белки мембран играют роль антигенов.
Мембранные белки участвуют в транспорте определенных молекул внутрь клетки или из нее, осуществляют структурную связь цитоскелета с клеточными мембранами, служат в качестве рецепторов для получения и преобразования химических сигналов из окружающей среды.
ОСНОВНЫЕ СВОЙСТВА КЛЕТОЧНОЙ МЕМБРАНЫ
Обладает избирательной проницаемостью, которая изменяется при различных состояниях клетки
Имеет каналы, через которые проникают ионы:
потенциалзависимые каналы — открываются при изменении разности потенциалов;
потенциалнезависимые (лигандозависимые, гормонрегулируемые) — открываются при взаимодействии рецепторов с веществами.
Важнейшим свойством мембраны является избирательная проницаемость. Это значит, что молекулы и ионы проходят через нее с различной скоростью. Это свойство определяет плазматическую мембрану как осмотический барьер. Максимальной проникающей обладают неполярные простые вещества, например, азот, кислород; значительно медленнее проходят сквозь мембрану полярные частицы, такие, как вода, и практически не проходят заряженные частицы — ионы.
МЕХАНИЗМЫ МЕМБРАННОГО ТРАНСПОРТА
Транспорт веществ через мембрану клетки осуществляется диффузией через липидный бислой или посредством двух классов мембранных белков — переносчиков или каналов.
Проницаемость плазматической мембраны
Если бы в плазматической мембране не присутствовали белки, легкость, с которой молекулы проходят сквозь фосфолипидный бислой по градиенту концентрации, зависела бы от размера молекулы, растворимости ее в жире и электрического заряда.
Объяснение:
