Усі відомості про навколишній світ ми одержуємо завдяки п'яти основним чуттям — зору, слуху, дотику, нюху й смаку. Система чутливих нервових утворень, які сприймають і аналізують певний вид подразнень, що діють на людину, називається сенсорною системою.
Найбільшу кількість відомостей про навколишній світ ми одержуємо завдяки зоровій і слуховій сенсорним системам. Крім того, існують смакова, нюхова, шкірна та інші системи. За до кожної із сенсорних систем у людини виникають різні види відчуттів: світлові, звукові, запахові, температурні, больові тощо. Однак у звичайних умовах людина свідомо не може виділити якийсь окремий вид відчуттів. Кожного моменту часу в нас виникають цілі комбінації відчуттів — сприйняття. Людина сприймає світ як ціле, і образи зовнішніх предметів та явищ, які формуються в нас,— це результат об'єднаної роботи багатьох сенсорних систем. Це пов'язане насамперед із тим, що кожна ділянка людського тіла містить кілька видів рецепторів. Наприклад, у ротовій порожнині розташовуються не тільки смакові рецептори, але й температурні, больові тощо. І сенсорні системи працюють не ізольовано одна від одної, а в тісній взаємодії.
Будь-яка сенсорна система складається з трьох основних ланок: рецепторів (сприймальна ланка), нервових шляхів (провідникова ланка) і мозкових центрів (центральна обробна ланка). Нервові шляхи від окремих сенсорних систем спрямовані в певні центри мозку. Нижчі центри можуть розташовуватися в спинному і довгастому мозкові, наступні за складністю — у проміжному мозку, а вищі — у корі великих півкуль. Тут кожна сенсорна система займає певну ділянку. Наприклад, у потиличній зоні розташовується корковий відділ зорової системи, у скроневій — слухової, у тім'яній — шкірної сенсорної системи. Взаємодія окремих відчуттів відбувається в корі головного мозку, куди сходяться сигнали від усіх сенсорних систем. Особливі ділянки кори в лобовій, верхньотім'яній і скроневій зонах називаються асоціативними зонами. Вони забезпечують установлення тісної взаємодії між усіма сенсорними системами й беруть участь у процесах сприйняття образів.
Загальні принципи будови сенсорних систем
Основними загальними принципами будови сенсорних систем вищих хребетних тварин і людини є такі.
1) Багатошаровість, тобто наявність кількох шарів нервових клітин, перший із яких пов'язаний з рецепторами, а останній — із нейронами моторних областей кори великого мозку. Ця властивість дає можливість спеціалізувати неиронні шари на переробці різних видів сенсорної інформації, що дозволяє організмові швидко реагувати на прості сигнали, які аналізуються вже на перших рівнях сенсорної системи.
2) Багатоканальність сенсорної системи, тобто наявність у кожному шарі великої кількості (від десятків тисяч до мільйонів) нервових клітин, пов'язаних із великою кількістю клітин наступного шару. Наявність безлічі таких паралельних каналів обробки й передачі інформації забезпечує сенсорній системі точність і детальність аналізу сигналів і велику надійність.
3) Різна кількість елементів у сусідніх шарах, що формує «сенсорні лійки». Фізіологічний сенс «лійки, що звужується» полягає в зменшенні надмірності інформації, а «лійки, що розширюється» — у забезпеченні роздрібненого та складного аналізу різних ознак сигналу.
Основні функції сенсорної системи
Сенсорна система виконує такі основні функції, або операції, з сигналами: 1) виявлення; 2) розрізнення; 3) передача і перетворення; 4) кодування; 5) детектування ознак; 6) упізнання образів. Виявлення та первинне розрізнення сигналів забезпечується рецепторами, а детектування й упізнання сигналів — нейронами кори великих півкуль. Передачу, перетворення та кодування сигналів здійснюють нейрони всіх шарів сенсорних систем.
Что такое орган . орган - это часть организма, имеющая собственные функции (сердце, мозг, почка и т. орган - это организация, государственное или общественное учреждение (органы внутренних дел, налоговые органы).побег образуют стебель,листья и почки корень - это важный орган растения. он выполняет ряд жизненно необходимых функций, и ими определяется его значение для растений. корень осуществляет почвенное питание растения, он всасывает воду и минеральные вещества. поэтому чем лучше у растения ру стержневой корневой системы имеется главный корень и боковые корти первого, второго и тд порядка мочковатая корневая система образована придаточными корнями и но стержневая корневая система — корневая система, у которой хорошо развит главный корень по сравнению с боковыми корнями. главный корень имеет форму стержня, отсюда и пошло название для такой корневой системы — стержневая.е имеет главного корня завита корневая система, тем оно лучше корневые волоски обеспечивают всасывающую функцию корня. они тесно прилегают к частицам почвы и поглощают из них воду и минеральные вещества. длина волосков невелика — всего несколько миллиметров, но их много — сотни на квадратный миллиметр поверхности его почвенное питание. растения могут формироваться, любой черенок формирует корневую систему из придаточных корней.растения могут формироваться, любой черенок формирует корневую систему из придаточных корней.лист - боковой вегетативный орган растения, который развивается на стебле, имеет одну плоскость симметрии, ограниченный верхушечный рост и нарастает основанием. для лучшего опыления насекомыми или ветром, а также наличие соцветия повышает гарантию опыления,сокращается время перемещения насекомого от одного цветка к другому (потому что невзрачные цветки в группах становятся более заметными для насекомых-опылителей) по форме листовой пластинки листья бывают: - простые - сложные во время листопада простой лист отпадает сразу целиком, сложный - частями. простые листья бывают: 1) цельные 1.1 цельнокрайние 1.2 зазубренные 2) лопастные 3) раздельные 4) рассеченные 4.1 тройчаторассеченные 4.2 4.3 пальчаторассеченные сложные листья бывают: 1) парноперистосложные 2) непарноперистосложные 3) пальчатосложные 4) тройчатосложные листья могут быть овальные, округлые, сердцевидные, яйцевидные, стреловидные и т.д потому что ствол состоит из множества проводящих тканей.одной из такой является кора.конечно ее удаление,ведет к гибели растения т.к. именно в коре есть луб,который проводит органические вещества.а если к растению они не будут проходить,следовательно оно погибнет тычинка, лепесток, пестик, чашелистики, цветоложе, цветоножка, пыльник, тычиночная нить, рыльце, столбик, завязь. соцве́тие (лат. inflorescentia) — часть системы побегов покрытосеменного растения, несущая цветки и в связи с этим разнообразно видоизмененная. соцветия обычно более или менее четко отграничены от вегетативной части растения плод — конечный этап развития цветка, видоизмененного в процессе двойного оплодотворения; генеративный орган покрытосеменных растений, который служит для формирования, защиты и распространения заключенных в нем семян сухие: коробочковидные и ореховидныесочные: ягодновидные и костволчье лыкопаслен сладко-горькийкрасавка(белладонна)ландыш майскснежноягодник белый (кистистый) бересклет бородавчатый ийянковидные
Знаю только 10. 1. наружный слой клеток кишечнополостных. 2. полость, в которой происходит переваривание пищи у кишечнополостных. 3. способность организмов восстанавливать утраченные части тела. 4. внутренний слой клеток кишечнополостных. 5. «португальский военный кораблик». 6. специальные клетки наружного слоя, способные при прикосновении к ним выстреливать иглой с порцией яда. 7. наиболее известный представитель класса гидроидные. 8. тип симметрии, характерный для кишечнополостных. 9. свободноплавающая форма кишечнополостных – результат чередования поколений. 10. острова, образованные коралловыми отложениями. ответы: 1. эктодерма 2. кишечная 3. регенерация 4. энтодерма 5. физалия 6. стрекательные 7. гидра 8. лучевая 9. медуза 10. атоллы
Усі відомості про навколишній світ ми одержуємо завдяки п'яти основним чуттям — зору, слуху, дотику, нюху й смаку. Система чутливих нервових утворень, які сприймають і аналізують певний вид подразнень, що діють на людину, називається сенсорною системою.
Найбільшу кількість відомостей про навколишній світ ми одержуємо завдяки зоровій і слуховій сенсорним системам. Крім того, існують смакова, нюхова, шкірна та інші системи. За до кожної із сенсорних систем у людини виникають різні види відчуттів: світлові, звукові, запахові, температурні, больові тощо. Однак у звичайних умовах людина свідомо не може виділити якийсь окремий вид відчуттів. Кожного моменту часу в нас виникають цілі комбінації відчуттів — сприйняття. Людина сприймає світ як ціле, і образи зовнішніх предметів та явищ, які формуються в нас,— це результат об'єднаної роботи багатьох сенсорних систем. Це пов'язане насамперед із тим, що кожна ділянка людського тіла містить кілька видів рецепторів. Наприклад, у ротовій порожнині розташовуються не тільки смакові рецептори, але й температурні, больові тощо. І сенсорні системи працюють не ізольовано одна від одної, а в тісній взаємодії.
Будь-яка сенсорна система складається з трьох основних ланок: рецепторів (сприймальна ланка), нервових шляхів (провідникова ланка) і мозкових центрів (центральна обробна ланка). Нервові шляхи від окремих сенсорних систем спрямовані в певні центри мозку. Нижчі центри можуть розташовуватися в спинному і довгастому мозкові, наступні за складністю — у проміжному мозку, а вищі — у корі великих півкуль. Тут кожна сенсорна система займає певну ділянку. Наприклад, у потиличній зоні розташовується корковий відділ зорової системи, у скроневій — слухової, у тім'яній — шкірної сенсорної системи. Взаємодія окремих відчуттів відбувається в корі головного мозку, куди сходяться сигнали від усіх сенсорних систем. Особливі ділянки кори в лобовій, верхньотім'яній і скроневій зонах називаються асоціативними зонами. Вони забезпечують установлення тісної взаємодії між усіма сенсорними системами й беруть участь у процесах сприйняття образів.
Загальні принципи будови сенсорних систем
Основними загальними принципами будови сенсорних систем вищих хребетних тварин і людини є такі.
1) Багатошаровість, тобто наявність кількох шарів нервових клітин, перший із яких пов'язаний з рецепторами, а останній — із нейронами моторних областей кори великого мозку. Ця властивість дає можливість спеціалізувати неиронні шари на переробці різних видів сенсорної інформації, що дозволяє організмові швидко реагувати на прості сигнали, які аналізуються вже на перших рівнях сенсорної системи.
2) Багатоканальність сенсорної системи, тобто наявність у кожному шарі великої кількості (від десятків тисяч до мільйонів) нервових клітин, пов'язаних із великою кількістю клітин наступного шару. Наявність безлічі таких паралельних каналів обробки й передачі інформації забезпечує сенсорній системі точність і детальність аналізу сигналів і велику надійність.
3) Різна кількість елементів у сусідніх шарах, що формує «сенсорні лійки». Фізіологічний сенс «лійки, що звужується» полягає в зменшенні надмірності інформації, а «лійки, що розширюється» — у забезпеченні роздрібненого та складного аналізу різних ознак сигналу.
Основні функції сенсорної системи
Сенсорна система виконує такі основні функції, або операції, з сигналами: 1) виявлення; 2) розрізнення; 3) передача і перетворення; 4) кодування; 5) детектування ознак; 6) упізнання образів. Виявлення та первинне розрізнення сигналів забезпечується рецепторами, а детектування й упізнання сигналів — нейронами кори великих півкуль. Передачу, перетворення та кодування сигналів здійснюють нейрони всіх шарів сенсорних систем.