Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30-40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги Стародавнього Китаю «Їцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь і ян.
Археологія не надає відомостей про правителів Китаю, які передували династії Шан (1766—1122 р. до н. е.). Правителі Шан були скинуті династією Чжоу. Столиця Чжоу розташовувалася поблизу сучасного Сіаню, а пізніше, приблизно 750 р. до н. е., через атаки варварів, володарі були змушені перенести її на місце поруч з нинішнім Лояном. У ранній період правління династії влада була зосереджена в руках хана Чжоу, але пізніше місцеві правителі утворили майже незалежні держави.
З 770 р. до н. е. ці правителі вели між собою запеклі війни, і весь період з 476 до 221 р. до н. е. одержав назву «період Воюючих країн». У той же час Китай потерпав від нападів варварів з півночі і північного сходу. Для захисту столиць та державних територій будувалися величезні мури: північна частина кордонних мурів була пізніше об'єднана у Великий китайський мур.
Эволюционно возник бесполый тип размножения как самый примитивный, потом половой тип размножения. Бесполый тип размножения поддерживает численность популяции в условиях среды отличающихся постоянным состоянием. Он происходит безучастия сложных анатомических структур организма. Но он не развитию и совершенствованию вида. Половой тип размножения более прогрессивный и является результатом длительного эволюционного развития и наследования мутационных изменений. При нём возможна комбинативная наследственная изменчивость, которая даёт широкий материал для естественного отбора. Половой тип размножения обеспечивает эволюционные возможности совершенствования вида, его при к условиям среды и биоразнообразию.
