Объяснение:
ПОВЕДІНКОВИЙ АКТ - це сукупність послідовних природжених і набутих дій, що спрямовані на досягнення певного результату шляхом безпосереднього контакту з об'єктами середовища. У тварин є багато поведінкових актів, які наче окремі пазли формують мозаїку складної поведінки. Загальну структуру поведінкових актів відображає проста схема з трьох основних стадій: пошукова поведінка, ключові стимули, завершальний акт.
Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка, що здійснюється під впливом мотиваційних стимулів. Так, на початку сезону розмноження самці птахів вибирають місця для гнізд, голодний собака шукає їжу.
Пошуки тварин базуються на природжених реакціях, але в процесі життя особини пошукова поведінка доповнюється набутими реакціями.
Другою стадією є дії, що проявляються як відповідь на певні подразники. Їх називають ключовими стимулами, тому що саме вони «вмикають» саме цю дію. Ключові стимули різноманітні та сприймаються за до органів чуття. Це може бути спів, мітка на дзьобі, запах їжі, дупло дерева тощо. Так, для птаха, який вибирає місце для гнізда, дупло в дереві буде ключовим сигналом, що вмикає наступні дії, пов’язані з будівництвом гнізда. Для голодного собаки запах закопаної у землі кістки буде сигналом для її відкопування.
Третьою стадією є завершальний акт, що здійснюється як фіксований комплекс дій (ФКД). Це складний комплекс природжених дій, що є подібними в усіх представників виду та проявляється без спеціального навчання. Саме такі реакції завершальної стадії поведінкових актів і є інстинктом у чистому вигляді. Якщо ці дії проявились у тварини, то вона буде їх виконувати навіть тоді, коли змінюються умови й доцільність цих дій втратиться.
Отже, поведінковий акт здійснюється в три стадії і складається з природжених та набутих дій, спрямованих на результат.
Стимули (сигнальні подразники) - це різноманітні за природою сигнали, що використовуються тваринами для впливів на поведінку. Залежно від їхнього значення та впливу на певній стадії поведінкових актів стимули поділяють на мотиваційні, пускові та завершальні.
Мотиваційні стимули - це внутрішні чи зовнішні подразники, які сприяють виникненню певної потреби й готують організм до відповідної активності. Так, у пташенят сріблястої чайки чи голодного собаки мотиваційним стимулом є відчуття голоду.
Пускові (ключові) стимули - це сигнали, які вникають інстинктивні реакції тварин. Носіями цих сигналів є самі тварини, а їхня здатність видавати такі сигнали є природженою. Ключовими подразниками можуть бути звуки (квакання в жаб, спів у співочих птахів), запахи (леткі сполуки для комах, собак), дотик, колір і зображення (малюнки на крилах метеликів, колір і форма квітів для нектарниць), рухи (прояви погрозливої поведінки в змій) тощо. Розглянемо роль ключових подразників на класичному прикладі етології. Пташенята мартина сріблястого після вилуплення з яєць хочуть їсти. Вони годинами дивляться на світ і шукають червону пляму, яка для них є ключовим стимулом. У дорослого мартина дзьоб жовтий, але знизу піддзьобка є яскрава червона пляма.
Пташенята шукають саме її. Вони будуть тикатися дзьобами в різні сторони, аж поки не натраплять на неї. Постукування дзьобиками в ділянці плями стимулює дорослу чайку до годування пташенят.
Завершальні стимули - це зовнішні чи внутрішні сигнали, які викликають завершення поведінкової реакції. Так, наповнений шлунок є сигналом для припинення харчової поведінки собаки чи пташенят, вигляд збудованого гнізда змушує птахів припинити свою роботу.
название - Кроты обыкновенные (Talpa europaea) — семейство млекопитающих из отряда насекомоядных.
внешний вид - У кротов чёрная лоснящаяся шерсть, сильные лапы им рыть землю), Крот слеп, он ничего не видит. Зато в противовес отсутствующему зрению природа наделила этих животных отличным слухом, обонянием и осязанием.
чем питается - главную часть рациона кротов занимают дождевые черви, едят личинок дождевых червей, личинок жуков-щелкунов, майских и других разновидностей жуков, нередко в пищу крота попадают мухи, гусеницы, слизни,
Как при к почвенной среде - Крот идеально при к жизни под землёй. Бархатистая короткая густая шерсть защищает кожу крота от соприкосновения с почвой, и позволяет ему без труда двигаться вперёд и назад, благодаря плотному туловищу цилиндрической формы, конусообразной голове с небольшим крепким хоботком крот быстро передвигается в подземных ходах
значение в природе - За год каждый крот выносит на поверхность центнеры земли, обогащенной кальцием, магнием и другими элементами питания растений. На рыхлых кротовинах иные условия, чем в плотном травостое, поэтому кроты влияют и на разнообразие видов растений, Глинистая почва, изрытая кротами, лучше увлажняется и дышит, в ней не задерживается вода: избыток влаги уходит по кротовинам в более низкие почвенные горизонты. Кроты принадлежат к истребителям вредных насекомых и могут регулировать массовое размножение некоторых видов: известен случай, когда, после отлова кротов в одном из чешских парков, там появился майский жук в таком количестве, что были вынуждены снова поселить там кротов.
Объяснение:
В природе:
Участвуют в создании особых биоценозов, особенно там, где почти сплошь покрывают почву (тундра).Моховой покров накапливать и удерживать радиоактивные вещества.Играют большую роль в регулировании водного баланса ландшафтов, так как впитывать и удерживать большое количество воды.В деятельности человека:
Могут ухудшать продуктивность сельскохозяйственных земель их заболачиванию.Предохраняют почву от эрозии.Некоторые сфагновые мхи применяются в медицине (в качестве перевязочных средств при необходимости)[5].Сфагновые мхи — источник образования торфа.В строительстве мох используют в качестве утеплителя[5].В цветоводстве мох используют в качестве наполнителя[5].Папоротник
Папоротник используется в кулинарии разных народов мира. Из молодых листьев готовят салаты, «улитки» отваривают, жарят, маринуют и солят на зиму, используют в качестве приправы для мяса. На вкус рахисы папоротника орляка напоминают грибы. В свежем виде папоротник не употребляют!
Полезные свойства
В медицинских целях папоротник применяется с давних пор. Внутрь отвар корневищ и травы принимают при болезнях селезенки и кишечника, при ломоте суставов, поносе, желтухе, головной и грудной боли, при сухом плеврите, шуме в голове и ушах, в качестве слабительного, мочегонного, болеутоляющего и глистогонного средства.
Наружно отвар из корневищ папоротника используется при ранах, экземе, золотухе, нарывах. Настой можно использовать при язвах и ревматизме в виде ванн.