Я можу щодня проводити акції що до збереження екології у нашому місті.За до багатьох людей ми можемо виходити на суботники.У школах щотижня потрібно проводити суботники.З мітингами ми можемо ходити до різних підприємств і говорити що не потрібно викидати шкідливі речовини в річки тому,що цю воду ми п,ємо і пють її всі люди міста.Також не мотрібно забрудняти повітря різними речовинами тому,що цим повітрям ми дихаємо.Ось так я можу вплинути на екологію місцевості.
Особенности внешнего и внутреннего строения папоротников. когда мы говорим о папоротниках, то имеем в виду, прежде всего, их бесполое поколение - спорофит. как у большинства высших растений (исключая мхи) спорофит в жизненном цикле папоротников занимает господствующее положение и является многолетним растением. спорофит - крупное многолетнее, в большинстве случаев, растение. по своим размерам папоротники варьируют от тропических древовидных форм, достигающих иногда высоты 25 метров с диаметром ствола до 50 см, до крошечных растений всего лишь в несколько миллиметров длины.спорофит имеет настоящие корни, которые по своему происхождению и строению сходны с корнями покрытосеменных растений. такое строение позволяет обеспечить водно-минеральным питанием крупное растение.стебель папоротников обычно не бывает сильно развит и не достигает таких размеров, как у хвойных и древесных покрытосеменных растений. только у древовидных папоротников он представлен прямостоячим стволом, несущим на верхушке крону листьев. у большинства папоротников короткий горизонтально расположенный стебель, представленный корневищем.листья папоротников, которые называют вайями, в молодом состоянии улиткообразно свернуты, взрослые - сложно рассеченные, длиной от 2-4 мм до 10 м и более. листья папоротников характеризуются длительным верхушечным ростом. листья выполняют две основные функции: фотосинтеза и спороношения. на нижней стороне листа группами расположены спорангии со спорами.в органах присутствуют проводящие пучки, состоящие из ксилемы и флоэмы, у некоторых есть камбий. наличие совершенной проводящей ткани позволило папоротникам занять отдаленные от воды участки суши в каменноугольный период и образовать крупные наземные побеги. с этим связан расцвет папоротников в каменноугольном периоде палеозойской эры.спорангии развиваются на листьях. располагаться они могут одиночно или группами (сорусами). сорусы расположены с нижней, лучше защищенной стороны листа. споры образуются в результате мейоза и , следовательно, гаплоидны. гаметофит папоротников свободноживущий, представлен небольшой зеленой пластинкой и называется заростком. заросток имеет ризоиды, которым закрепляется на субстрате и поглощает воду и минеральные соли. в клетках заростка содержится хлорофилл, чему осуществляется фотосинтез.
Руку слід кілька відвести в плечовому суглобі і зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Передпліччя повинно бути в середньому положенні між супінацією і пронація, кисть слід злегка зігнути тилу, а пальці полусогнуть, для чого в долоню вкладають бинт або щільний грудку вати, обгорнутий марлею, який хворий охоплює пальцями. Фіксація пальців у випрямленому положенні не допускається. В пахвову западину кладуть ватний валик, який зміцнюють бинтами через надпліччя здорової руки. Доцільно покласти ватяні подушечки навколо грудей і на задню поверхню шиї. Довгу (метрову) і широку шину Крамера згинають за розмірами і контурам пошкодженої руки і накладають її, починаючи від плечового суглоба здорової руки на спину в надлопаточной області, потім на задненаружной поверхні плеча і передпліччя до основи пальців. По кутах верхнього кінця дротяної шини прив'язують два шматка бинта довжиною близько метра. До накладення шини її обкладають ватою або вистилають стьобаною ватною підстилкою і після накладення прибинтовують до руки і частково до тулуба. Прикріплені до верхнього кінця шини два шматка бинта пропускають спереду і ззаду здорового плечового суглоба і прив'язують до нижнього кінця шини. Таким чином, передпліччя своєю вагою щільно притискає до спини верхній відділ шини. Руку підвішують на косинці або прибинтовують до тулуба. При відсутності спеціальних иммобилизирующих тін використовують підручні матеріали, наприклад дві дощечки - одну з них прибинтовують до плеча, іншу передпліччя, і обидва ці сегмента туго фіксують до тулуба. Якщо під рукою немає догдечек та інших придатних матеріалів, верхню кінцівку укладають на косыночную пов'язку. Для пов'язки використовують квадратний шматок тканини (краще бавовняної) шириною 140-160 див. Його складають навпіл (по діагоналі), підводять під зігнуту кінцівку, а кінці зав'язують на шиї. Згинання виробляють в ліктьовому суглобі під кутом 90°. Тупий кут пов'язки загинають і закріплюють спереду біля ліктя шпилькою. /1дя більш надійної іммобілізації кінцівку разом з косинкою туго прибинтовують до тулуба круговими ходами бинта. Потерпілого транспортують у положенні сидячи.
Переломи кісток передпліччя по частоті займають одне з перших місць серед усіх переломів. Особливо часті вони у дітей. Слід розрізняти переломи диафизов кісток передпліччя і переломи їх верхніх і нижніх кінців.
