Відповідь:Апопто́з (від дав.-гр. απόπτωσις — опадання, листопад[2]) — найбільш розповсюджений тип запрограмованої клітинної смерті. Іншими словами — це сукупність клітинних процесів, що призводять до загибелі клітини. На відміну від іншого виду клітинної смерті — некрозу — при апоптозі не відбувається руйнування цитоплазматичної клітинної мембрани і, відповідно, вміст клітини не потрапляє в позаклітинне середовище. Характерною ознакою є фрагментація ДНК у міжнуклеосомальних ділянках специфічною ендонуклезою — CAD (caspase activated DNase) на фрагменти з розміром, кратним 180–200 нуклеотидам. В результаті апоптозу відбувається утворення апоптичних тілець — мембранних везикул, які містять цілісні органели і фрагменти ядерного хроматину. Ці тільця поглинаються сусідніми клітинами чи макрофагами в результаті фагоцитозу. Оскільки позаклітинний матрикс не уражається клітинними ферментами, навіть при великій кількості апоптозних клітин, запалення не гається.
Процес апоптозу є необхідним для фізіологічного регулювання кількості клітин організму, для знищення старих клітин, для формування лімфоцитів, що не є реактивними до своїх антигенів (аутоантигенів), для осіннього опадання листків рослин, для цитотоксичної дії Т-лімфоцитів кіллерів, для ембріонального розвитку організму (зникнення шкірних перетинок між пальцями у ембріонів птахів) та іншого.
Порушення нормального апоптозу клітин призводить до неконтрольованого розмноження клітини і появи пухлини.
Термін «апоптоз» був вперше вжитий 1972 року Керром, Віллі і Керрі, які описали його як доповнювальний, але протилежний до мітозу механізм регуляції популяції тваринних клітин[3].
Пояснення:а
Основна роль у процесах новоутворення органічної речовини у водоймах належить хлорофілсодержащім організмам – фітопланктону і макрофітів. Первинна продукція – результат життєдіяльності рослинних організмів – характеризує підсумок процесу фотосинтезу, в ході якого органічна речовина синтезується з мінеральних компонентів довкілля. Таким чином, первинна продукція являє собою масу новоствореного органічної речовини за певний період часу. Мірою первинної продукції є швидкість новоутворення органічної речовини.
Розрізняють валову і чисту первинну продукцію. Під валовий первинної продукцією розуміється все кількість утворився в ході фотосинтезу органічної речовини. Під чистою продукцією розуміється та частина новоствореного органічної речовини, яка залишається поле витрат на обмін і яка залишається безпосередньо доступною для використання іншими організмами у воді в якості їжі.
Продукцію в екосистемі можна вважати похідною від біомаси. З іншого боку, сама біомаса зберігається завдяки продукції. Якщо порівняти різні екосистеми по співвідношенню продукції та біомаси (P / B-коефіцієнти), видно, що чиста продукція на одиницю біомаси вище у водних екосистемах, ніж у наземних.
Крім перерахованих вище факторів, в будь-якому водойм гається зміна продуктивності по вертикалі в результаті зміни освітленості. Глибину, на якій валова продукція фітопланктону врівноважується витратами на дихання, називають компенсаторним горизонтом. Вище чиста продукція позитивна, нижче ? негативна. При високій освітленості і прозорості води в поверхневому шарі часто гають явище фотоінгібірованія – зниження фотосинтезу.
Вторинна продукція визначається як швидкість утворення нової біомаси гетеротрофних організмами. На відміну від рослин бактерії, гриби і тварини не здатні синтезувати необхідні їм складні, багаті енергією з’єднання з молекул. Вони ростуть і отримують енергію, споживаючи рослинна речовина або прямо, або опосередковано – поїдаючи інших гетеротрофів. Рослини, первинні продуценти, складають в співтоваристві перший трофічний рівень. На другому знаходяться первинні консументи; на третьому – вторинні консументи (хижаки).
Объяснение:
отдел цветковых растений делится на два класса: двудольных и однодольных (магнолиопсиды и лилиопсиды). однодольные растения произошли от двудольных на заре эволюции цветковых растений. чем же они отличаются друг от друга? рассмотрим их семена. под плотной семенной кожурой спрятан зародыш. у всех цветковых растений зародыш — это взрослое растение в миниатюре. у зародыша есть корень и побег. побег состоит из стебля и зародышевых листьев — семядолей. вот в этом и состоит разница: у двудольных есть два зародышевых листа (две семядоли), а у однодольных — одна семядоля. эти семядоли хорошо видны, например, у фасоли при прорастании семян. они поднимаются над землей на тонком стебельке и напоминают два круглых листика, а между ними из почки вырастают первые настоящие листья. у однодольных семядоля чаще всего остается в земле, а на поверхности появляются только настоящие листья. это на первый взгляд несущественное различие говорит о разных эволюционных путях, по которым пошли две группы растений. отличить двудольные и однодольные растения можно ещё и по листьям. у листьев двудольных растений (дуб, клён, роза) чаще всего есть черешок — «ножка»; у однодольных лист обычно без черешка (тюльпан, осока, злаки). у двудольных от центральной жилки на листе в разные стороны отходят «лучики», как веточки у дерева, а у однодольных чаще всего жилки идут параллельно, вдоль краёв листа. класс двудольных более представительный, чем класс однодольных. к двудольным относятся почти все деревья и кустарники, а также травы и лианы. класс однодольных представлен в основном травами, порой гигантских размеров, к ним относятся также пальмы