Объяснение:
Периферична нервова система - це частина нервової системи. Вона знаходиться позаду головного та спинного мозку, забезпечує двосторонній зв'язок центральних відділів нервової системи з органами та системами організму. До периферичної нервової системи належать черепні та спинномозкові нерви, чутливі вузли черепних і спинномозкових нервів, вузли (ганглії) та нерви вегетативної (автономної) нервової системи а також ряд елементів нервової системи, за до яких сприймаються зовнішні та внутрішні подразники (рецептори та афектори). Нерви утворюються відростками нервових клітин, тіла яких лежать в межах головного та спинного мозку, а також в нервових вузлах периферичної нервової системи. Зовні нерви покриті пухкою сполучнотканинною оболонкою - епіневрієм. У свою чергу, нерв складається з пучків нервових волокон, покритих тонкою оболонкою - периневрієм, а кожне нервове волокно - ендоневрієм.
Епіневрій, або зовнішня оболонка нерва, складається зі сполучної тканини, в якій містяться кровоносні й лімфатичні судини, жирові елементи, нервові волокна та нервові закінчення.
Периневрій, або зовнішня оболонка окремого нервового пучка, подібно до епіневрію, складається зі сполучної тканини, в якій наявні найдрібніші розгалуження кровоносних і лімфатичних судин, нервових волокон, нервових закінчень і жирових клітин. Навколо нервового пучка є заповнений лімфоподібною рідиною периневральний р, який сполучається із субарахноїдальним спинного мозку.
Ендоневрій складається з безпосередньо прилеглої до периневрія сполучної тканини, що окутує окремі нервові волокна або їх дрібні пучки. У ендоневрії наявні капілярні мережі кровоносних судин та ендоневральні щілини.
Наявність периневральних і ендоневральних в, заповнених циркулюючою рідиною, з одного боку сприяє винесенню продуктів розпаду за межі нервових стовбурів, сплетень і корінців, а з іншого - створює умови для розвитку внутрішньостовбурової гіпертензії, що є одним із чинників виникнення больових феноменів.
Периферичні нерви можуть бути різними за довжиною та товщиною. Найдовшим черепним нервом є блукаючий нерв. Відомо, що периферична нервова система сполучає головний і спинний мозок з іншими системами за до двох видів нервових волокон - доцентрових і відцентрових. Перша група волокон проводить імпульси від периферії до ЦНС і називається чутливими (аферентними) нервовими волокнами, друга проводить імпульси від ЦНС до органу - це рухові (еферентні) нервові волокна.
Залежно від органів, які іннервуються, еферентні волокна периферичних нервів можуть виконувати рухову функцію - іннервують м'язову тканину; секреторну - іннервують залози; трофічну - забезпечують обмінні процеси в тканинах. Виділяють нерви рухові, чутливі та змішані.
Руховий нерв утворюється відростками нервових клітин, що знаходяться в ядрах передніх рогів спинного мозку або в рухових ядрах черепних нервів.
Чутливий нерв складається з відростків нервових клітин, які формують спинномозкові вузли або вузли черепних нервів.
Змішані нерви містять як чутливі, так і рухові нервові волокна.
Вегетативні нерви та їх гілки сформовані відростками клітин бічних рогів спинного мозку або вегетативними ядрами черепних нервів. Відростки цих клітин є передвузловими нервовими волокнами та йдуть до вегетативних (автономних) вузлів, які входять до складу вегетативних нервових сплетень. Відростки клітин вузлів прямують до органів і тканин та мають назву післявузлові нервові волокна.
Головними структурними елементами периферичного нерва є нервові волокна (мієлінові та безмієлінові). Серед мієлінових нервових волокон розрізняють волокна з товстою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 40—50 м/с, та волокна з тонкою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 10—14 м/с. Швидкість проведення імпульсу безмієліновими нервовими волокнами складає 0,7—1,3 м/с. Волокна з товстою мієліновою оболонкою забезпечують проведення складних і глибоких видів чутливості (вібрація, дискримінація, локалізація та ін.), волокна з тонкою мієліновою оболонкою - больову, температурну і тактильну, безмієлінові волокна - больову чутливість. При цьому, волокна з тонкою мієліновою оболонкою стосуються локалізованого болю, безмієлінові - дифузного болю. Мієлінові нервові волокна переважають у соматичних (спинномозкових і черепних) нервах, безмієлінові - у вісцеральних нервах симпатичної частини вегетативної системи. Нерви її парасимпатичної частини (блукаючий, окоруховий, проміжний, великий кам'янистий нерв та ін.) в основному складаються з мієлінових нервових волокон. Нервові волокна утворюють пучки, товщина яких залежить не тільки від кількості, але і від типу волокон. Більш міцні пучки утворені мієліновими волокнами. У зв'язку з тим, що нервові волокна переходять з одного пучка в іншій, утворюються складні внутрішньостовбурові сплетення. Цим пояснюється відсутність чітких зон порушення рухової, чутливої та вегетативної функції при частковому пошкодженні нерва.
При длительном (1 – 3 месяца) недостаточном содержании витамина С в пище развивается С-гиповитаминоз, который через 3 – 6 месяцев переходит в авитаминоз, что сопровождается развитием заболевания – цинга.
Факторы развитию цинги: полное отсутствие в рационе питания свежих фруктов и овощей, полноценных животных белков, витаминов A или каротина, группы B, острые и хронические заболевания органов пищеварения, в том числе, язва желудка, гастриты, энтериты и др.
Симптомы дефицита витамина C в организме: вялость, слабость, снижение умственной и физической работо сопротивляемости различным инфекциям, чаще возникают простудные и другие заболевания, отмечается повышенная зябкость, слабость в ногах, сонливость или наоборот плохой сон, снижается аппетит, могут появиться боли в ногах и пояснице, сердцебиения при небольшой физической нагрузке, набухают, становятся синюшно-красного цвета, рыхлыми и кровоточащими десны, кожа бледная, сухая, шелушится, постепенно становится шероховатой и имеет вид «гусиной» кожи.
Характерными симптомами цинги являются: кровоточивость десен, расшатывание и выпадение зубов, появление кровоизлияний в мышцах, коже и суставах, отмечаются сильные боли в мышцах и суставах, развиваются гипотония и анемия, появляются боли в сердце и сердцебиения. У детей отмечается болезненность конечностей при движении, беспокойство или апатия, поднимается температура тела, на коже появляются множественные мелкие кровоизлияния в виде сыпи, десны, при отсутствии зубов, не поражаются.
Для лечения недостаточности витамина C в рацион питания включают полноценные животные белки, много овощей, фруктов и ягод, богатых этим витамином, дают синтетический витамин C в больших дозах, которые определяет лечащий врач.
2). Избыток витамина C в организмеГипервитаминоз С – избыток витамина с в организме может быть вызван ежедневным длительным употреблением высоких доз этого витамина (1 – 2 г в день).
Появляются следующие симптомы: раздражительность, беспокойство, бессонница, чувство жара, головные боли, повышается кровяное давление, отмечаются поносы, может увеличиться содержание сахара в крови, нарушается функция почек и даже может развиться мочекаменная болезнь. У беременных женщин в первые недели беременности при передозировке этого витамина могут быть выкидыши, у маленьких детей от избытка этого витамина отмечается крапивница, возбуждение и поносы. Особенно вредна передозировка этого витамина при тромбофлебитах, гипертонической болезни и сахарном диабете.
Лечение и диету назначает лечащий врач, с учетом возраста больного, тяжести заболевания и сопутствующих болезней.
Нарушения обмена витамина РВитамин P — это группа флавоноидов (рутин, катехины и др.). Он повышает прочность и регулирует проницаемость кровеносных сосудов, стимулирует тканевое дыхание и работу эндокринной системы усвоению организмом и накоплению в тканях витамина С. Свои функции витамин P осуществляет только в присутствии витамина С.
Этот витамин мы получаем, в основном, с овощами, фруктами и ягодами. Особенно много его (300 – 500 и более мг%) содержится в апельсинах, лимонах, черной смородине, черноплодной рябине, шиповнике, айве и щавеле. Меньше его (50 – 100 мг%) содержится в капустах, зеленом горошке, помидорах, петрушке, салате, шпинате, сливах, яблоках, клубнике, черешне и вишне.
Потребность в этом витамине для взрослого человека – около 50 мг в сутки. При некоторых инфекциях и интоксикациях, облучениях, работе в условиях жаркого климата эта потребность увеличивается. Для нашего организма вреден как дефицит, так и избыток этого витамина.
1). Дефицит витамина P в организмеПри дефиците витамина Р в организме развивается Р-гиповитаминоз. Симптомы этого гиповитаминоза: боли в ногах при ходьбе, в плечах, общая вялость, слабость, быстрая утомляемость, на коже появляются мелкие кровоизлияния (из-за хрупкости и повышенной проницаемости кровеносных капилляров) в виде сыпи в области волосяных мешочков (особенно под резинкой и в других местах, подвергающихся давлению или травмированию), различные кровоизлияния (желудочные, кишечные, носовые, легочные, появляется кровь в моче), нарушается деятельность щитовидной железы и надпочечников.
Лечение таких больных заключается в организации правильного питания, включение в рацион питания большого количества продуктов, содержащих этот витамин (особенно аронии и сиропов из нее). Одновременно, в пище должно быть высокое содержание витамина C, усиливающего действие витамина Р. Кроме того, назначается препарат аскорутин, дозу которого определяет лечащий врач.
Избыток витамина P в организме не отмечен.
