Объяснение:
Чаще всего люди теряются в лесу во время «тихой охоты», когда двигаются по лесу не придерживаясь маршрута или ориентира, а увлекаясь азартным поиском грибов или ягод. Конечно, если у вас есть компас, то сориентироваться по сторонам света найти дорогу обратно на «точку заброски» труда не составит (при учете, если вы запомнили, по направлению к какой стороне света начали свое движение). Если компаса у вас нет, то можно его сделать или же сориентироваться по сторонам света по солнцу, звездам или луне.
Однако бывает так, что у вас нет доступа ни к компасу, ни к небесным ориентирам. Допустим, стоит густой туман, или очень плотная облачность. Как ориентироваться в подобной ситуации? Именно об этом вы узнаете, прочитав данную статью.
вот
Объяснение:
Господи, я оглянув усе Твоє творіння. Я був усюди. Побачив, що Ти є частиною усіх речей. І тому, Господи, я прийшов до Тебе, щоб Ти допоміг мені зрозуміти одну річ. Чому кожна людина, яка живе на землі, має тільки одне крило? У нас, ангелів, їх два. Ми можемо летіти до Любови, якою є Бог, завжди, як тільки цього забажаємо. Ми можемо летіти до свободи завжди, коли захочемо. Але в людей – тільки одне крило, яким вони не можуть літати. Вони не зможуть літати, маючи тільки одне крило…
Бог відповів:
– Справді, так і є. Я знаю, що створив людей тільки з одним крилом…
Заінтригований, ангел хотів зрозуміти:
– Але чому Ти, Господи, дав людям тільки одне крило, якщо для того, аби вони могли літати, потрібно два?
Бог неквапливо відповів:
– Вони можуть літати, ангеле мій. Я дав людям одне крило, щоб вони могли літати більше і краще, ніж наші архангели… Для того, щоб літати, мій маленький друже, тобі потрібно два крила… І хоча ти вільний, однак залишаєшся самотнім… а от люди…
Людям, що мають тільки одне крило, завжди буде потрібно простягнути комусь руку, щоб отримати друге. Кожен повинен мати пару крил… Кожен повинен знайти своє друге крило в комусь, «десь у світі»,.. щоб інша людина додала своє до пари.
Таким чином усі навчаться поважати одне одного і не ламати єдине крило іншої людини, бо ризикують позбавити самого себе можливости літати.
Так, Мій ангеле, вони навчаться по-справжньому любити іншу людину…
Вони навчаться, що тільки тоді, коли дозволять собі любити, зможуть літати.
Торкнувшись серця іншої людини, вони отримають крило, якого їм бракує, і нарешті полетять.
Люди зможуть дістатись туди, де Я є, тільки завдяки любові… Так, як це робиш ти, мій ангеле.
Вони ніколи, ніколи не літатимуть самі.
ответ
Образ життя відомого американського поета Волта Вітмена чимось схожий на життя багатьох його колег: він рано змушений був кинути школу, заробляючи на життя, працював розсильним, учнем друкаря, учителем у сільській школі, був репортером і редактором декількох нью-йоркських газет. Шлях його у літературу був насичений подіями, враженнями, різноманітними інтересами.
Збірка ця ніби проголосила поетичну революцію, бо породила незвичайний, гучний, молодий національний голос, такий, як і сама країна. Поет відходить від традиційного віршового розміру заради ритмічного вільного вірша.
Тут наявні порівняння, повтори, асоціації й образи. Нетрадиційна форма й незвичайний, здавалося б, зовсім непоетичний предмет дослідження Вітмена викликали неоднозначну реакцію читачів і критиків: деякі зневажали і критикували збірку, але більшістю читачів вона була помічена і досить високо оцінена.
Молода країна швидко розвивається, пізнає себе. Розпочався великий технічний прогрес: були відкриті парові двигуни, що дали поштовх до розвитку корабельного будування, з'явилися відкриття талановитого винахідника Едісона. Америка почала цінувати не лише міцні м'язи, а й гострий, допитливий розум, що ними керує. Кожній людині відкривалися широкі можливості для розпитку й самопізнання, самоствердження. І В. Вітмен достатньо переконливо й глибоко відобразив це у своєму вірші \"Пісні про себе\".