In the text in Ex. 84, find and write down the expressions the author uses to introduce and explain his ideas, and to draw our attention to certain things. Use your Workbook.
«Свічечка букви Ї» Тема: звернення до дитини — майбутнього країни, яка повинна плекати і оберігати свічечку букви «І» і серпик букви «Є». Ідея: увіковічення рідної мови і бережливе ставлення до неї. Основна думка: доки є мова, доти існує нація. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову . Жанр: громадянська лірика. Римування: білий вірш. . Художні особливості твору. - Пестливі слова: свічечка, серпик, пальчики, ниточка, долоньки. - Епітети: «місячний серпик», «мова солов’їна». - Метафора: «місячний серпик зрізаний з неба». - Повтори: дитино. «Музика, що пішла» Тема: відтворення призначення музики в житті людини, зображення її подорожі у «звабній ночі». Ідея: возвеличення єдності людини і музики. Основна думка: звучання музики залежить від інструмента та натхнення її виконавця. Віршований розмір: ямб. Римування: перехресне. Художні особливості поезії. Метафори: «вона (музика) плелася в коси», «скрипка відвернулась пріч, сивина спадає з пліч», «вітер завиває». Епітети: «музика боса»; «непевна звабна ніч», «розхристані сліди». Повтори: «...в таку непевну, звабну ніч». Риторичні запитання: «Чом, скрипко, відвернулась пріч?», «Як музику пустила босув таку непевну, звабну ніч?» З янголом на плечі Тема: Зображення ліричного героя, якого ангел на плечі намагається уберегти від зла, жорстокості, лиха. Ідея: Возвеличення янгола, який є оберегом кожної людини. Основна думка: Янгол-охоронець — це те, що повинен мати автор поезії, будь-яка людина. Жанр: Філософська лірика, старосвітська балада. Віршований розмір: хорей. Художні засоби поезії. Порівняння: «йде лелійно, як дитя». Епітети: «вуста гарячі», «вітер вировий», «янгол ледь живий», «сірий маятник життя», «Ірод моровий». Метафори: «виє Ірод», «вітер віє», «маятник бухка», «не дихає свіча», «вуста дрижать». Повтори: «йде і йде», «при Господній при свічі», «із янголом на плечі».
Причины коллективизации сельского хозяйства коренились в задаче совершения индустриализационного рывка, который необходим был для Страны Советов для самоутверждения в кругу враждебно настроенных зарубежных соседей, не желавших воспринимать ее как осуществившуюся реальность. С самого первого момента, как большевики захватили власть, они приветствовали национализацию всей собственности, имевшейся на территории государства. А коллективизация сельского хозяйства явилась формой присвоения земель, которые превратились в его единоличное владение. Создание колхозов не было единовременным событием, объявленным в 1929 году. К процессу превращения единоличных хозяйств, принадлежащих зажиточным крестьянам, в коллективные большевики готовились уже в годы «военного коммунизма». Об этом говорят факты насаждения коммун, которые появились именно в то время, и собственность там была только исключительно общественная. И хотя переход к новой экономической политике привел к краху коммуны, все же еще задолго до «года Великого перелома» уже существовал ряд коллективных хозяйств, объединявших почти 4% крестьянских подворьев. Назывались эти объединения ТОЗами, т.е. товариществами по совместной обработке земли.
Коллективизация сельского хозяйства разделила единую прежде деревню на два противостоящих лагеря. В одном из них были члены комитетов бедноты, ранее не имевшие за душой ничего. А в другом – кулаки, которых, в свою очередь, «рассортировали» еще на 3 группы: кулаки-контрреволюционеры, которых арестовывали со всеми членами семьи, крупные кулаки, подлежавшие высылке в северные районы страны и остальные – те, кого переселяли в пределах того региона, где они проживали.
