Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.
З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.
Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть не скаже, попрощатися не зайде”.
Я считаю, что речевой этикет необходимо знать каждому человеку, так как правильная, грамотная и слаженная речь делает нас более образованными, интересными людьми. Правильная манера подачи речи говорит о нашем богатом, красивом духовном мире, что позволяет оставить о себе хорошее впечатление, тем более, что русский язык оснащен достаточным количеством языковых средств для поддержания нашей этики при общении.
Например, мальчик случайно толкнул рядом стоящую девочку и не извинился за содеянное действие, или же ваш друг или знакомый не поздоровался при встрече — все это говорит о невоспитанной этике речи и поведения, что чаще всего приводит к конфликту или ссоре между людьми.
Поэтому я считаю, что речевой этикет необходимо знать любому человеку, дабы создать о нас хорошее впечатление, да и украсить наш мир доброжелательностью и полном взаимоуважением.
Объяснение:
решение к заданию по математике
