Раньше творческая деятельность в школах носила довольно ограниченный характер. Конечно, регулярно устраивалась концерты своими силами, школьная самодеятельность, пение, пляски и даже КВН. Но вот как дисциплина, искусствоведение появилось в школах относительно недавно. Да и то, не во всех школах. Из предметов, на которых изучают прикладное искусство, вечно было рисование и музыка. Сейчас ситуация начинает меняться. Во многих школах уже преподаю танец, игру на струнных инструментах, пение (частные занятия, а не «музыка» — всем классом), прикладные ремесла, резьба по дереву и прочее. И это — однозначно хорошо.
Зачем же нужно изучать в школе искусство? Всем известное определение искусства как своеобразной, авторской формы отображения окружающей действительностей, немного ставит в тупик тех, кто слышит его впервые. Ведь, поначалу кажется, что в картинах импрессионистов мало чего есть от реальности, в пении – мало чего от звуков бытовой речи. Тем не менее, так оно и есть. Искусство – форма жизни, просто преображенная, порой донельзя, внутренним взором художника.
Говорят, будто левое полушарие отвечает за логику и точные науки, а правое полушарие — за творческую деятельность. Может, оно и так, но это не означает, что в левой части мозга сконцентрировано все правильно, логичное, процесс мысли вообще, а в правой части — одни лишь голые эмоции, пустой экстаз творца. Нет, регулярные занятия творческой деятельность развивают оба полушария сразу, учат и мыслить, и излагать, и анализировать имеющееся, и придумывать свое. Ведь нет настоящего искусства, в котором правит балом одна лишь экспрессия без участия мысли и своей, пускай и необычно, но логики. Так, уроки творчества учат развивают мозг ребенка всесторонне, делают из него гармоничную личность.
Помимо этого, занятия искусством делают натуру человека более чувствительно, тонкой – следственно, более переживать хорошие и добрые чувства, порой недоступные человеку плохо образованному. Уроки рисования, музыки, танца необыкновенно сплочению коллектива, ведь занятия общим, интересным делом всегда имеют такой эффект.
Забруднення атмосферного повітря (З. а. п.) – зумовлена антропогенними та природними факторами зміна складу і властивостей атмосферного повітря, що несприятливо впливає на стан навколишнього середовища та здоров’я людини. Осн. види З. а. п.: хім., теплове, електромагнітне, акустичне та радіоактивне. Найбільша кількість забруднювал. речовин зосереджена в нижній тропосфері (вис. 1–2 км), особливо над великими містами, що пов’язано з концентрацією в них автотранспорту та пром-сті. Найменш забруднене повітря над океанами. Речовини, що обумовлюють З. а. п., можуть бути тверді, рідкі та газоподібні (останні суттєво переважають за масою). Найпоширеніші завислі речовини з пилу різного походження, оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, діоксид азоту, орган. сполуки вуглецю (вуглеводні). До забруднювачів природ. походження належать косміч., вулканіч. та ґрунт. пил, дим ліс. пожеж, кристали мор. солі. Перегнивання орган. речовин супроводжується надходженням у повітря сірководню й аміаку, бродіння вуглецевих речовин – виділенням метану. Продукти конденсації (краплі води і льодові кристали) не належать до забруднювачів атмосфери, але можуть містити забруднювал. компоненти, особливо в умовах туману. Госп. діяльність людини сприяє надходженню в атмосферу як існуючих в природі хім. сполук, так і синтезов. у процесі вироб-ва. Напр., у р-нах розміщення підпр-в кольор. металургії поширене З. а. п. аерозолями важких і рідкіс. металів; побл. підпр-в алюм. пром-сті – сполук фтору; вугіл. пром-сті – сірчистого ангідриду, оксиду вуглецю; хім. пром-сті – оксидів азоту та вуглецю, сірчистого ангідриду, аміаку, сірководню, сполук хлору, фтору тощо. Викиди від автотранспорту складають в основному оксид вуглецю, вуглеводні, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, сажа. Специф. з фіз. та біол. точок зору є З. а. п. радіонуклідами. Вирішення пов’яз. з цим проблем актуальне для України, де активно використовують атомну енергію, а особливо у зв’язку з погіршенням екол. ситуації після катастрофи на ЧАЕС. Аерозолі та деякі гази природ. й антропоген. походжень, потрапляючи в атмосферу, змінюють структуру розподілу активності соняч. радіації в різних ділянках спектра та порушують існуючі закономірності теплообміну між поверхнею землі й атмосферою. Це може призводити до того, що значна частина соняч. радіації в біологічно актив. ділянках спектра не досягає земної поверхні, що негативно впливає на біоту і здоров’я людини. Збільшення в атмосфері деяких газів спричиняє т. зв. парник. ефект, який зумовлює підвищення т-ри повітря. Структура і кількість викидів в атмосферу змінюються в просторовому і часовому вимірах. Так, в Україні обсяг викидів шкідл. речовин за період 1991–2005 зменшився більше ніж удвічі, що зумовлено в основному спадом вироб-ва. Формування рівнів З. а. п. залежить від інтенсивності та характеру вироб-ва, співвідношення викидів стаціонар. і пересув. джерел забруднення та їх фіз. характеристик, погод. умов, рельєфу, ефективності природоохорон. заходів. Нинішнє законодавство передбачає впровадження системи організац. механізмів та держ. контролю за проведенням комплексу охорон. заходів, зокрема застосування сучас. маловідход. технологій та високоефектив. засобів очищення. У зв’язку з тим, що повітр. маси переміщуються на великі відстані, атмосферні процеси є одним із осн. механізмів перенесення забруднювачів і перетворення локал. впливу людини на довкілля на глобал. зміни природ. умов. Тому розроблення і впровадження заходів щодо охорони атмосфер. повітря є важливою проблемою нац. і міжнар. рівнів. Контроль за кількіс. і якісним складом викидів в атмосферу здійснюється у системі Гідрометеорологічної служби України. Питання З. а. п. регулюються Законом України «Про охорону атмосферного повітря» (1992, зі змінами – 2001), а також низкою уряд. постанов. Україна приєднується до більшості міжнар. конвенцій, бере активну участь у конф., що стосуються З. а. п. і пов’яз. з ним глобал. потепління (Кіот. протокол, 1997; 15-а конф. ООН, Копенгаґен, 2009).
Объяснение:
решение к заданию по математике
