Эта повесть мне очень понравилась. Так интересно и неожиданно развивались события. Расскажу все подробно. Наш герой (Господин Н) живет на свое удовольствие и путешествует по разным странам. Он остановился в Германии. Поселился в немецком небольшом говородке З., на левом берегу Рейна, Когда вечером он гулял по городу он увидел, что приехали студенты из Б. на каммерш, ну он решил пойти посмотреть. Там он познакомился со случайными прохожими с Гениным и с Асей, они брат и сестра, а познакомился он так, что просто случайно услышал, как они разговаривают на русском языке, там они и разговорились. Господин Н (наш герой) часто приходил к ним, он очень сдружился с Гениным. Ася была особенна характером. Она то смеялась без причины, то грустила. Господин Н. наблюдал за АСей, они были влюблены друг в друга. Через некоторое время у них свидания, но на последнем свидании господин Н. не сказал самого важного, что он ее любит. Ася расстроилась и подумала, что он ее не любит и они со своим братом уехали в Лондон. Господин Н. пытался найти их, но не смог. Эта повесть закончилась необычно, потому что конец был грустным, ведь во многих произведениях герои в конце обретают счастье и радость!
У птахів хребет має п'ять відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий. Ребра з'єднуються одним кінцем із хребтом, а іншим — з грудиною, утворюючи таким чином грудну клітку (захищає внутрішні органи і забезпечує ефективну вентиляцію легенів). Грудина багатьох птахів має особливий виступ — кіль, до якого кріпляться м'язи, що забезпечують помахи крил. Дві пари кінцівок, проте передні кінцівки видозмінені у крила, зокрема зменшена кількість пальців. Пристосуванням до польоту є також зрощування хребців кількох відділів, що значно підвищує міцність скелета, кістки у птахів легкі, а деякі з них, навіть порожні всередині. Кістки черепа у птахів також легкі, вони зрощені між собою (крім нижньої щелепи) і утворюють міцну черепну коробку.
Тема: війна, що минула Форма поезії: монолог живого солдата Ліричний герой(головний герой): солдат, що прийшов зі страшної війни Це вірш-сповідь людини, яка відчуває внутрішню провину перед тими, хто поліг на війні. Така думка покладена у рядках: Що міг, та не зумів їх зберегти,
Не в тому річ, але ж, але ж, але ж... У вірші наявен повтор, що підсилює душевні переживання ліричного героя. Цей вірш порушує проблему подвигу простих солдат у Великій Вітчизняній війні та історичної пам яті й моральної відповідальності перед тими, хто загинув на війні.
Наш герой (Господин Н) живет на свое удовольствие и путешествует по разным странам. Он остановился в Германии. Поселился в немецком небольшом говородке З., на левом берегу Рейна, Когда вечером он гулял по городу он увидел, что приехали студенты из Б. на каммерш, ну он решил пойти посмотреть. Там он познакомился со случайными прохожими с Гениным и с Асей, они брат и сестра, а познакомился он так, что просто случайно услышал, как они разговаривают на русском языке, там они и разговорились. Господин Н (наш герой) часто приходил к ним, он очень сдружился с Гениным. Ася была особенна характером. Она то смеялась без причины, то грустила. Господин Н. наблюдал за АСей, они были влюблены друг в друга. Через некоторое время у них свидания, но на последнем свидании господин Н. не сказал самого важного, что он ее любит. Ася расстроилась и подумала, что он ее не любит и они со своим братом уехали в Лондон. Господин Н. пытался найти их, но не смог.
Эта повесть закончилась необычно, потому что конец был грустным, ведь во многих произведениях герои в конце обретают счастье и радость!