Українські вареники корінням ідуть у турецьку кухню. Страву дюш-вар – варені пиріжки з прісного тіста з начинкою – здавна готували в Туреччині. В Україні назва трансформувалася у схожу "вара-ники", а згодом – "вареники". У назві відображено і метод приготування страви – варіння. Традиційними начинками були шкварки, картопля, капуста, цибуля, сир, вишні, мак, калина, сухофрукти. На Полтавщині і Чернігівщині готували вареники з борошняною начинкою. Для цього сало висмажували до сухої шкварки, у киплячий жир додавали борошно. Такою засмажкою і начиняли вареники. Оскільки шкварки на зубах тріщали, страву називали ще "варениками з піском". "Ситні вареники" готували на Харківщині. Начинками були капуста, горох, квасоля. На заході України вареники називали вареними пирогами, але сама страва мало відрізнялася від тієї, яку готували в центрі України. Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього і гречаного борошна. Прототип же вареників – турецький дюш-вар – готували на основі кислого молока. У кухнях народів світу є страви, схожі на українські вареники: італійські равіолі, грузинські хінкалі, сибірські пельмені, монгольські манти, китайські дімсами.
Казахстан очень богат разнообразными природными ресурсами. Это связано с большой площадью страны, а также с ее долгой геологической историей. Несмотря на то, что ресурсы распределены неравномерно, их исключительное разнообразие поражает. Правительство Казахстана достаточно грамотно распоряжается ими, и благодаря этому страна заняла должное место на мировом рынке.
Водные ресурсы Астана, левый берег Есиль, Казахстан (Нур-Султан, левый берег г.Есиль)
Говоря о водных ресурсах, следует упомянуть, что расположены они неравномерно. Наибольшая часть территории государства относится к внутренним бассейнам, то есть здесь не имеется прямого выхода к океану.
Важнейшими источниками водных ресурсов являются:
Ледники — это долго пресноводные источники, которые, в основном, питают реки. Реки изрезают равнинный и степной Казахстан вдоль и поперек, самыми крупными из них являются Сыр-Дарья, Ишим, Урал и Иртыш. Озерный ресурс расположен неравномерно, и количество озер постепенно уменьшается с севера на юг. Самыми крупными озерами в центральной части Республики являются Балхаш и Тенгиз. Моря. В Казахстане есть два моря — это Каспийское и Аральское. Дополнительным источником являются подземные воды расположены внутри множества впадин и трещин, находящихся глубоко в земной коре.
Вареники: історія традиційної української страви
Українські вареники корінням ідуть у турецьку кухню. Страву дюш-вар – варені пиріжки з прісного тіста з начинкою – здавна готували в Туреччині. В Україні назва трансформувалася у схожу "вара-ники", а згодом – "вареники". У назві відображено і метод приготування страви – варіння. Традиційними начинками були шкварки, картопля, капуста, цибуля, сир, вишні, мак, калина, сухофрукти. На Полтавщині і Чернігівщині готували вареники з борошняною начинкою. Для цього сало висмажували до сухої шкварки, у киплячий жир додавали борошно. Такою засмажкою і начиняли вареники. Оскільки шкварки на зубах тріщали, страву називали ще "варениками з піском". "Ситні вареники" готували на Харківщині. Начинками були капуста, горох, квасоля. На заході України вареники називали вареними пирогами, але сама страва мало відрізнялася від тієї, яку готували в центрі України. Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього і гречаного борошна. Прототип же вареників – турецький дюш-вар – готували на основі кислого молока. У кухнях народів світу є страви, схожі на українські вареники: італійські равіолі, грузинські хінкалі, сибірські пельмені, монгольські манти, китайські дімсами.