Это, конечно, то произведение, которое нужно чииать самому. Я постараюсь что-нибудь вспомнить, читала на "каникулах".
1. Калі Раман забіў караля Стаха - той пракляў яго род тым, што кожны чалавек з яго руду памрэ жудаснай смерцю. Надзея Раманаўна ведала, што яе айцец, дзед і далей паміралі ад дзікага палявання. Але сама гэтага не баялася - змірылася з лёсам.
2. Радавы палац Яноўскіх выглядаў вельмі старым, багатым (калі не памыляюся). Ён быў вельмі вялікім, але у ім жыло ўсяго некалькі чалавек: сама Надзея, ахмістрыня і бібліятэкар (забыла яго імя і прозвішча).
3. Пры першай сустрэчы Надзея паказалася Андрэю Беларэцкаму вельмі худой, прыгожай, сціплай і дзіўнай. Але ў яе вачах заўсёды была нейкая цемната, жах і сум.
4. Гэтая дзяўчына не бачыла свету. Яна ніколі не выязджала з балотных ялін. Ёй нельга было, таму што тут у яе стаяў вялікі палац, які застаўся ад продкаў. Акрамя гэтага тут павінна было споўніцца пракляцце. Кожную восень яна баялася сустрэць Дзікае паляванне караля Стаха і калі чула грукат капытаў і крыкі "Раман у дваццатым калене, выходзь!" - ажно губляла прытомнасьць і гатова была памерці на месцы. Яна жыла ў гэтым палацы разам з дзіўнымі зданямі, канешне, баялася іх, але нікуды дзецца не магла.
5. Прабачце, але як загінуў Раман не памятаю.
6. Апекуном Надзеі Раманаўны быў яе дзядзька Дубатоўк. Гэты чалавек любіў яе з дзяцінства, і яна яго любіла і паважала. Але потым аказалася, што гэта ён выдумаў легенду пра Караля Стаха, ён быў галоўным у гэтым жахлівым з'яўленні, ён забіваў людзей і года ён хацеў каб Надзея Раманаўна загінула, а яе палац і усё, што у ім знаходзілася дасталіся яму.
Я очень надеюсь, что вас заинтересовало и вы прочитаете, потому что история правда очень захватывающая:) мне понравилось, как в каждой главе что-то происходило и потихоньку открывались новые тайны. Удачи:)
Мистецтво — це одна з найважливіших ступенів в еволюції людини. Мистецтво допомагає людині дивитися на світ з різних точок зору. Багато людей присвячують себе повністю одному із загадкових явищ у світі, а деякі вважають його священною релігією. Історія мистецтва, як такого, починається з давніх часів, коли люди спілкувалися між собою за до настінного живопису. Незабаром чоловік відкрив писемність, але він навіть не здогадувався, яким сильним поштовхом це стало для розвитку мистецтва. З кожною епохою, з кожним століттям воно все більш і більш удосконалюється людиною. У всі часи мистецтво допомагало людині розвивати свої здібності, покращувати абстрактне мислення. Протягом століть людина намагалася все сильніше змінювати мистецтво, покращувати його, поглиблювати свої знання. Мистецтво — це велика таємниця світу, в якій сховані секрети історії нашого життя. Мистецтво — це наша історія. Часом у ньому можна знайти відповіді на ті запитання, на які не можуть відповісти навіть стародавні манускрипти. Мистецтво відіграє найважливішу роль в нашому житті, допомагаючи морально рости майбутнім поколінням. Кожне покоління додає свій внесок у розвиток людства, культурно збагачуючи його. Не було би мистецтва, ми навряд чи змогли б подивитися на світ з різних точок зору, зазирнути за рамки буденного, відчути все трохи гостріше. Мистецтво, як велика релігія, що поєднує в собі різні віри, складається з різних видів: літератури, живопису, скульптури, танцю, театру, кіно. Мистецтво, як і людина, має багато маленьких прожилок, кровоносних судин, органів. Мистецтво можна ставити на один щабель з наукою, можливо, навіть вище, тому що в першу чергу людина повинна навчитися відчувати навколишній світ, бачити й усвідомлювати себе невід’ємною його частиною. Воно має величезний запас таємниць і величезний обсяг історії, завдяки якій ми краще розуміємо навколишній світ, стаємо мудрішими. Завдяки мистецтву ми стаємо освіченішими, дізнаємося історію своїх предків. Для мене мистецтво не є захопленням. Але що б ми без нього робили? Напевно, вмирали б з нудьги.
