Алергія – це підвищена чутливість організму до повторного впливу деяких факторів зовнішнього середовища (алергенів): хімічних речовин, мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності, харчових продуктів і т. д., що потрапляють до організму людини ззовні (екзоалергени), або утворюються всередині тканин організму при їх пошкодженні (ендоалергени), сприймаються імунною системою як чужорідні, хоча найчастіше є абсолютно нешкідливими для організму речовинами.
У більшості випадків розвиток алергічних реакцій організму провокують такі речовини: пил і кліщі домашнього пилу; пилок рослин; цвілеві гриби; чужорідні білки; лікарські препарати (пеніциліни, сульфаніламіди, саліцилати, місцеві анестетики); харчові продукти (горіхи, кунжут, морепродукти, яйця, бобові, молоко, злаки, цитрусові, мед); бджолина/осина отрута, тваринні продукти (частинки шкіри, шерсть, продукти життєдіяльності тварин); продукти хімічної промисловості (пральний порошок, рідини для миття посуду та ін.), фізичні фактори (тепло, холод, вітер).
Объяснение:
Моїм улюбленим літературним героєм є Остап Бендер — головний персонаж відомих багатьом поколінням читачів книг І. Ільфа і Є. Петрова «Дванадцять стільців» і «Золоте теля». Звичайно ж, це не ідеальна людина і не «херувим», як казав про себе сам Бендер. Більше того, мені не хотілося б у реальному житті зустрітися з таким спритним комбінатором.
Якщо слідувати сухим фактам, то Остап Бендер — це звичайний злочинець і аферист, який пограбував наївну вдову, який обдурив членів товариства «Меча і Орала», який для свого збагачення користувався чужою дурістю і «безкорисливо любив гроші». Але, як не дивно, більшості читачів, зокрема мені, він здається привабливим.
Мені дуже подобається незлобивість і життєлюбність цього персонажу. У яких би обставинах не опинився Остап Бендер, він ніколи не падає духом і радіє тому, що у нього є, він не впадає у відчай і придумує нові плани.
В Остапі мені подобається і те, що, незважаючи на постійний брак коштів, він не був скнарою, як його приятель Іполит Матвійович. Він міг з комфортом і навіть розкішшю обставити контору «Рога і копита», організувати шикарний обід для друзів і купити букет для дівчини на останні гроші.
Але найбільш усього в Остапові мені подобається те, що він дуже життєвий образ. Його можна засуджувати, ним можна захоплюватися, до нього, як до живої людини, можна ставитися з пошаною або зневагою. Але я впевнений, що літературного героя будь-якого твору треба сприймати таким, яким він створений автором. На мій погляд, авторам «Дванадцяти стільців» і «Золотого теля» вдалося створити безсмертного героя, який давно увійшов у ці нетлінні романи з одеських вулиць, який назавжди залишився оптимістичним і винахідливим комбінатором «усіх часів і народів».
Объяснение:
ответ к заданию по русскому языку
