Усі ми народжені людьми. Але по-різному розуміємо, що означає «бути людиною». Кожен з нас має чітко знати або хоча б уявляти, хто це – людина. Звичайно, ми можемо сказати, що людина – це просто біологічна істота, яка наділена інтелектом. Але не слід забувати і про емоції, почуття, самоусвідомлення.
Бути людиною непросто. У наш час часто забувають про те, які якості її вирізняють. Усі зайняті побудовою кар’єри, освітою, досягненням певних цілей. Це, звичайно, не погано, але саме під час цього часто ми забуваємо, що ми, перш за все, люди. Для того, щоб вважати себе справжньою людиною, ми повинні мати такі якості, як милосердя, доброту, чесність, вміння співчувати та здатність до самопожертви. А все це зовсім не просто.
У нашому житті можна навести безліч прикладів, коли люди заради кар’єри та грошей забувають, як це – бути людиною, втрачаючи всі людські якості. Дуже рідко можна зустріти тих, хто, досягши найвищих висот, залишився людиною.
У творах багатьох українських письменників піднята вищезазначена проблема. Зокрема, багато уваги приділяла їй О. Кобилянська. У її повісті «Людина» ми бачимо, як розуміє значення цього слова головна героїня – Олена і, відповідно, сама письменниця. Для дівчини найважливішою ознакою людини було те, що вона може самостійно приймати рішення. Тобто, є вільною. На жаль, і сьогодні ми часто обмежені у цьому праві: живемо відповідно до життєвих обставин, загальноприйнятих норм. Це, звичайно, не може не обмежувати. Тобто, людина має бути вільною, і з цим не можна не погодитися.
У яких же випадках людина втрачає свої людські якості? Як ми вже говорили, це часто відбувається через гроші чи прагнення збагачення. Як приклад можна навести іншу повість О. Кобилянської – «Земля». У цьому творі ми можемо гати братовбивство заради землі. Земля тут виступає як запорука матеріального благополуччя, і Сава не в свого рідного брата заради неї. Як на мене, його не можна вже вважати людиною, адже він підняв руку на одного з членів своєї родини. Сава втратив найголовніше – себе, і ніяка земля чи статки не зможуть зробити його щасливим.
Тож, на мою думку, людина – це, перш за все, цілісна особистість, яка прагне цей світ у кращий бік. І робить вона це, змінюючи себе і розвиваючись. Людина – це істота, здатна до співчуття та чистих і щирих почуттів, яка може пожертвувати собою заради близьких. Неможливо залишатися людиною, коли думаєш лише про себе та власну вигоду, зневажаєш інших. Тож бути людиною – нелегка праця, і не кожен, хто народжений людиною, залишається нею протягом усього життя.
Віра в людський розум. Для чого людині розум? Для того щоб вирізнятися з тваринного світу, щоб мислити, пізнавати буття, сприймати інформацію й уміло її застосовувати в різних ситуаціях. Так, як це зробив головний герой оповідання американського письменника Р. Шеклі «Запах думки» Лерой Кліві.
Унаслідок аварії міжзоряний поштовий перевізник потрапляє на далеку космічну планету З-М-22, на якій живуть дивні створіння. Усі звірі сліпі, глухі, а спілкуються вони за до телепатії. Лерою Кліві довелося пройти тяжке випробування у боротьбі за власне життя. Герой змушений був зібратися на силі, щоб перемогти дивних звірів. Думка про те, шо завдяки своєму розуму й умінню пристосуватися людина «була завжди і скрізь царем природи», до знайти правильний вихід із скрути.
Кмітливий, розумний, здатний оцінювати ситуацію і знаходити вихід — саме таким постає Кліві у цьому творі. Окрім того, він ще й людина обов’язку, оскільки ще зміг зберегти і пошту, яку мав перевезти. Тобто виконав завдання, яке йому доручили.
Розповідь про Лероя Кліві є найкращим підтвердженням того, що людині завжди потрібен розум. Адже розум — це певна сума знань, які можуть стати у нагоді в будь-яку мить.
Не благодарите!
тому що зірки та планети знаходяться далеко, тому ми можемо за ними тільки гати
Объяснение: