На мою думку, Шевченко б написав, що доля сучасної української жінки саме те чого він прагнув. Оскільки, сучасна українська жінка та й взагалі сучасний народ більше не кріпаки. А якщо брати саме жінку, то ми змогли добитися того, що краса нашого народу, тепер нарівні з чоловіками може здобувати освіту. Також жінки в наш час мають більше прав ніж раніше. Вони самі можуть обирати свою долю. Тільки їм вирішувати як провести своє життя. Вони не зобов'язані все життя "служити" своєму чоловіку, а можуть обрати собі розкішне життя, де саме вони встановлюють правила. Тому думаю Шевченко б написав схожі слова схожі до моїх, адже він завжди прагнув справедливості.
Головна героїня - маленька сирітка з незвичайним ім'ям, яка володіє дивовижним талантом - нести світло і радість усім довкола.
Оточуючих дивує щирість і наївність Полліанни, їі незлопам'ятність, балакучість, відкритість. Її головна зброя проти неласкавого світу - це щире серце і радісний дух. Полліанна дарує радість усім, кого зустрічає: хворій міс Сноу, мовчазному незнайомцеві, бездомному хлопчикові, жвавій, гострій на язик, але добрій душею служниці Ненсі.
Завдяки Полліанні місцевий багатій повертає втрачений сенс життя, бездомний хлопчик знаходить родину, а тітка Поллі нарешті мириться зі своїм коханим.
У повісті «Полліанна» є образ, з яким неодноразово асоціюється маленька героїня книжки. Це - веселка. «Навчивши всіх своїй грі в радість, Полліанна таким чином знайшла багато друзів як серед однолітків, так і серед дорослих. Вона навчила кожного радіти життю! дівчинка» - так назвав Гї один з персонажів книжки – Джон Пендлтон.
Объяснение:
