Антоніо Вівальді (італ. Antonio Lucio Vivaldi) - італійський
композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священик. Ще за життя отримав визнання у Європі як композитор та скрипаль-віртуоз, затвердив нову, так звану“ломбардську” манеру виконання та мав вплив на розвиток віртуозної скрипкової техніки.
Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)
Йоганн Себастьян Бах (з нім. Johann Sebastian Bach) – німецький композитор, органіст, клавесиніст і скрипаль. Бульшу частину свого життя він працював при церкві. Його творчі пошуки тісно пов’язані з лютеранською традицією. За 50-річний період творчості лише протягом 5 років інтереси Баха були зосереджені на світській музиці. Один з кращих виконавців на органі у ті часи, Бах створив для цього інструменту твори, які стали вершиною розвитку органної літератури. Творивши практично у всіх музичних жанрах, Бах оминув провідний жанр свого часу – оперу. Композиторові з його глибоким складом думки, далеким від усього поверхневого і розважального, придворна опера була абсолютно чужа.
Георг Фрідріх Гендель (1685-1759)
Г. Ф. Гендель – одне з найбільших імен в історії музичного мистецтва. Видатний композитор епохи Просвітництва, він відкрив нові перспективи в розвитку жанру опери і ораторії, передбачив багато музичних ідей наступних століть, зокрема – оперний драматизм К.В.Глюка, громадянський пафос Л. ван Бетховена, психологічну глибину романтизму. «Ви можете зневажати кого і що завгодно, – говорив Б.Шоу, – але ви безсилі перечити Генделю».
Крістоф Віллібальд Глюк (1714-1787)
К. В. Глюк – видатний оперний композитор, який здійснив у другій половині XVIII ст. реформу італійської опери-seria і французької ліричної трагедії. Велика міфологічна опера, що переживала найгострішу кризу, знайшла у творчості Глюка якості справжньої музичної трагедії, наповненої сильними почуттями, що возвеличує етичні ідеали вірності, обов’язку, готовності до самопожертви.
Франц Йозеф Гайдн (1732—1809)
Творчий шлях Й. Гайдна – великого австрійського композитора, старшого сучасника В. А. Моцарта і Л. Бетховена – тривав близько п’ятдесяти років та охопив всі етапи розвитку віденської класичної школи – від її зародження в 1760-х роках аж до розквіту творчості Бетховена на початку 19-го століття. Разом з Моцартом та Бетховеном Гайдн сформував і довів до рідкісного рівня досконалості стиль так званого віденського класицизму. Початки цього стилю лежать ще в епосі бароко, а пізній його період, виражений у творчості Гайдна, Моцарта та Бетховена, підводить безпосередньо до епохи романтизму.
Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)
Творчість геніального австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх попередників.
Людвіг ван Бетховен (1770-1827)
Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.
Франц Шуберт (1797-1828)
Франц Шуберт – перший видатний композитор-романтик, який за своє коротке життя (прожив лише 31 рік) встиг сказати нове слово в музиці, ставши одним з родоначальників нового напряму – романтизму.
Роберт Шуман (1810-1856)
Творчість Шумана позначила зрілий етап музичного романтизму з його загостреною увагою до відображення складних психологічних процесів людського життя. Фортепіанні та вокальні цикли Шумана, багато з камерно-інструментальних, симфонічних творів відкрили новий художній світ, нові форми музичного вираження. Музику Шумана можна уявити собі як низку надзвичайно містких музичних миттєвостей, що відобразили мінливі і дуже тонко розрізнені душевні стани людини.
Михайло Глінка (1804-1857)
В особі Михайла Глінки російська музична культура вперше отримала композитора світового значення. Спираючись на багатовікові традиції російської народної та професійної музики, досягнення та досвід європейського музичного мистецтва, Глінка завершив процес формування національної композиторської школи, ставши першим російським композитором-класиком.
Аркадий Александрович Пластов написал свою картину «Летом» в 1954 году. Прошло почти десять лет после окончания Великой Отечественной войны, страна поднялась из руин, условия жизни рабочих и крестьян улучшались с каждым годом.
Пластов отображал в своих полотнах жизнь современников, труд и отдых своих односельчан, крестьянский быт. В послевоенных картинах художника мы видим спокойные, лирические сюжеты из деревенской жизни.
Один из таких моментов запечатлён на картине «Летом». На переднем плане картины мы видим девочку лет 8-10 в белом платье. Она сидит босая на траве. Голова девочки покрыта красной косынкой, а волосы заплетены в косичку. На коленях у ребёнка стоит синяя металлическая кружка. Очевидно, героиня картины хочет налить или уже налила себе питья из глиняного кувшина, стоящего рядом. Лицо её спокойно, каштановые волосы, выбившиеся из-под косынки красивой волной, лежат у неё на лбу. У ног девочки примостился дворовый пёс. По его морде заметно, что он устал и лёг отдохнуть.
Девочка с собокойВ этот жаркий день не только собака устала от долгого похода по лесу. Сзади девочки мы видим еще одну женскую фигуру. Лицо женщины прикрыто рукой и трудно определить возраст второй героини картины. Кто это: мама или бабушка девочки, понять трудно. На женщине яркое синее платье. Вся фигура её выражает усталость. Можно предположить, что женщина, сморённая полуденным зноем и долгим хождением за грибами, уснула. Голова её повязана синей косынкой, которая ярким пятном выделяется на зелёном фоне травы.
Радом с головой спящей женщины, чуть ближе к зрителю, стоят две большие корзины с грибами. Это то, ради чего две селянки пол дня ходили по лесу. В одной корзинке – белые грибы, во второй – рыжики или лисички. Грибы крупные и аккуратные. По всему видно, что «тихая охота» была удачной.
Обе селянки остановились для отдыха под большой берёзой. Тень от дерева ясно указывает, что сейчас середина дня, и солнце жарит нещадно.
Там, где отдыхают путницы, есть спасительная тень. Дальше на картине изображен зелёный луг, залитый полуденным светом. Вокруг крестьянок художник изобразил полевые цветы: васильки и ромашки.
В верхнем левом углу картины – две берёзы, которые дарят тень уставшим собирательницам грибов. На этой картине Пластова нет конфликтов, драматизма, особых ярких моментов жизни. Здесь – обыденная сцена из сельского быта простого русского народа. Но художник сумел через этот незамысловатый сюжет выразить свою любовь к родной природе, обыкновенным людям с их житейскими делами, своей стране. Реализм и в то же время поэтичность картины трогает душу зрителей.
Любовь к Родине выражается не только через борьбу, героизм и самопожертвование. Так же она выражается через честный труд, воспитание детей, приобщение их к родной природе.
Аркадий Пластов отобразил эту мысль через многие свои картины о жизни советских крестьян. Его произведение «Летом» показывает любовь к Родине и учит зрителей патриотизму.
Аркадий Александрович Пластов написал свою картину «Летом» в 1954 году. Прошло почти десять лет после окончания Великой Отечественной войны, страна поднялась из руин, условия жизни рабочих и крестьян улучшались с каждым годом.
Пластов отображал в своих полотнах жизнь современников, труд и отдых своих односельчан, крестьянский быт. В послевоенных картинах художника мы видим спокойные, лирические сюжеты из деревенской жизни.
Один из таких моментов запечатлён на картине «Летом». На переднем плане картины мы видим девочку лет 8-10 в белом платье. Она сидит босая на траве. Голова девочки покрыта красной косынкой, а волосы заплетены в косичку. На коленях у ребёнка стоит синяя металлическая кружка. Очевидно, героиня картины хочет налить или уже налила себе питья из глиняного кувшина, стоящего рядом. Лицо её спокойно, каштановые волосы, выбившиеся из-под косынки красивой волной, лежат у неё на лбу. У ног девочки примостился дворовый пёс. По его морде заметно, что он устал и лёг отдохнуть.
Девочка с собокойВ этот жаркий день не только собака устала от долгого похода по лесу. Сзади девочки мы видим еще одну женскую фигуру. Лицо женщины прикрыто рукой и трудно определить возраст второй героини картины. Кто это: мама или бабушка девочки, понять трудно. На женщине яркое синее платье. Вся фигура её выражает усталость. Можно предположить, что женщина, сморённая полуденным зноем и долгим хождением за грибами, уснула. Голова её повязана синей косынкой, которая ярким пятном выделяется на зелёном фоне травы.
Радом с головой спящей женщины, чуть ближе к зрителю, стоят две большие корзины с грибами. Это то, ради чего две селянки пол дня ходили по лесу. В одной корзинке – белые грибы, во второй – рыжики или лисички. Грибы крупные и аккуратные. По всему видно, что «тихая охота» была удачной.
Обе селянки остановились для отдыха под большой берёзой. Тень от дерева ясно указывает, что сейчас середина дня, и солнце жарит нещадно.
Там, где отдыхают путницы, есть спасительная тень. Дальше на картине изображен зелёный луг, залитый полуденным светом. Вокруг крестьянок художник изобразил полевые цветы: васильки и ромашки.
В верхнем левом углу картины – две берёзы, которые дарят тень уставшим собирательницам грибов. На этой картине Пластова нет конфликтов, драматизма, особых ярких моментов жизни. Здесь – обыденная сцена из сельского быта простого русского народа. Но художник сумел через этот незамысловатый сюжет выразить свою любовь к родной природе, обыкновенным людям с их житейскими делами, своей стране. Реализм и в то же время поэтичность картины трогает душу зрителей.
Любовь к Родине выражается не только через борьбу, героизм и самопожертвование. Так же она выражается через честный труд, воспитание детей, приобщение их к родной природе.
Аркадий Пластов отобразил эту мысль через многие свои картины о жизни советских крестьян. Его произведение «Летом» показывает любовь к Родине и учит зрителей патриотизму.
Видатні композитори
Антоніо Вівальді (1678-1741)
Антоніо Вівальді (італ. Antonio Lucio Vivaldi) - італійський
композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священик. Ще за життя отримав визнання у Європі як композитор та скрипаль-віртуоз, затвердив нову, так звану“ломбардську” манеру виконання та мав вплив на розвиток віртуозної скрипкової техніки.
Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)
Йоганн Себастьян Бах (з нім. Johann Sebastian Bach) – німецький композитор, органіст, клавесиніст і скрипаль. Бульшу частину свого життя він працював при церкві. Його творчі пошуки тісно пов’язані з лютеранською традицією. За 50-річний період творчості лише протягом 5 років інтереси Баха були зосереджені на світській музиці. Один з кращих виконавців на органі у ті часи, Бах створив для цього інструменту твори, які стали вершиною розвитку органної літератури. Творивши практично у всіх музичних жанрах, Бах оминув провідний жанр свого часу – оперу. Композиторові з його глибоким складом думки, далеким від усього поверхневого і розважального, придворна опера була абсолютно чужа.
Георг Фрідріх Гендель (1685-1759)
Г. Ф. Гендель – одне з найбільших імен в історії музичного мистецтва. Видатний композитор епохи Просвітництва, він відкрив нові перспективи в розвитку жанру опери і ораторії, передбачив багато музичних ідей наступних століть, зокрема – оперний драматизм К.В.Глюка, громадянський пафос Л. ван Бетховена, психологічну глибину романтизму. «Ви можете зневажати кого і що завгодно, – говорив Б.Шоу, – але ви безсилі перечити Генделю».
Крістоф Віллібальд Глюк (1714-1787)
К. В. Глюк – видатний оперний композитор, який здійснив у другій половині XVIII ст. реформу італійської опери-seria і французької ліричної трагедії. Велика міфологічна опера, що переживала найгострішу кризу, знайшла у творчості Глюка якості справжньої музичної трагедії, наповненої сильними почуттями, що возвеличує етичні ідеали вірності, обов’язку, готовності до самопожертви.
Франц Йозеф Гайдн (1732—1809)
Творчий шлях Й. Гайдна – великого австрійського композитора, старшого сучасника В. А. Моцарта і Л. Бетховена – тривав близько п’ятдесяти років та охопив всі етапи розвитку віденської класичної школи – від її зародження в 1760-х роках аж до розквіту творчості Бетховена на початку 19-го століття. Разом з Моцартом та Бетховеном Гайдн сформував і довів до рідкісного рівня досконалості стиль так званого віденського класицизму. Початки цього стилю лежать ще в епосі бароко, а пізній його період, виражений у творчості Гайдна, Моцарта та Бетховена, підводить безпосередньо до епохи романтизму.
Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)
Творчість геніального австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх попередників.
Людвіг ван Бетховен (1770-1827)
Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.
Франц Шуберт (1797-1828)
Франц Шуберт – перший видатний композитор-романтик, який за своє коротке життя (прожив лише 31 рік) встиг сказати нове слово в музиці, ставши одним з родоначальників нового напряму – романтизму.
Роберт Шуман (1810-1856)
Творчість Шумана позначила зрілий етап музичного романтизму з його загостреною увагою до відображення складних психологічних процесів людського життя. Фортепіанні та вокальні цикли Шумана, багато з камерно-інструментальних, симфонічних творів відкрили новий художній світ, нові форми музичного вираження. Музику Шумана можна уявити собі як низку надзвичайно містких музичних миттєвостей, що відобразили мінливі і дуже тонко розрізнені душевні стани людини.
Михайло Глінка (1804-1857)
В особі Михайла Глінки російська музична культура вперше отримала композитора світового значення. Спираючись на багатовікові традиції російської народної та професійної музики, досягнення та досвід європейського музичного мистецтва, Глінка завершив процес формування національної композиторської школи, ставши першим російським композитором-класиком.