1)
Жан-Жак Руссо Жан-Жак Руссо́(28 червня 1712 — 2 липня 1778) — французький філософ -просвітник, письменник, композитор. Жан-Жак вважав закон виразом загальної волі. Він повинен був захистити представників суспільства від уряду. Руссо запропонував людям самостійно приймати закон, тим самим контролюючи поведінку влади. Завдяки Жан-Жаку Руссо створили референдум, скоротили терміни депутатських повноважень, ввели народну законодавчу ініціативу, обов'язковий мандат. «Мудрий законодавець починає не з видання законів, а з вивчення їх придатності для даного» «Бачити несправедливість і мовчати - це значить самому брати участь в ній.
2)
Клод Адріан Гельвецій Клод Адріан Гельвецій (31 січня 1715 — 26 грудня 1771) — французький літератор і філософ — матеріаліст утилітарного напрямку; ідеолог французької буржуазії епохи Просвітництва. Один з представників французьких матеріалістів ХУШ ст. Клод Андріан Гельвецій виступав за політичні свободи, рівність всіх перед законом, висував гасла свободи слова, друку, думки і совісті. К. Гельвецій вважав, що суспільне благо – вищий закон, однаково обов'язковий для всіх, але водночас закон може бути порушений, якщо не відповідатиме вищим інтересам народу.
3)
Дені Дідро Дені Дідро (5 жовтня 1713 — 31 липня 1784) — французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва. В основі соціально політичного вчення Дені Дідро лежить ряд положень теорії природного права. Основне в теорії - поняття природи людини. Державна влада виникає як продукт суспільного договору, що люди укладають між собою, щоб забезпечити своє щастя, що дає суспільству можливість створення організованої політичної форми. Суспільний договір не позбавляє людей їх природної свободи і рівності. Людина лише частково передає державі свою природну незалежність з метою забезпечення інтересів і об' єднання волі та сили всіх. Державна влада базується на волі народу-суверена, тоді як правителі та царі всього лише її тримають.
Объяснение:
думаю з трьох вибереш
Через десять лет Гай Гракх провёл закон, но которому римским беднякам хлеб должен был продаваться государством по самым низким ценам.
Главным направлением в деятельности Гая Гракха было создание римских колоний за пределами Италии. Таким образом часть крестьян, покинув родину, могла получить землю и улучшить своё положение. В эти колонии предполагалось также послать «наилучших граждан» для организации строительства и жизни поселенцев.