Каз уктап жатты.Түш аркылуу ал куштардын үнү көмүскө үнүн жана муз үстүндө толкунун чагылганын гана укту.Түшүндө ал жалгыздыгын унутуп койду.Ал өзүнүн кутусунда жүргөндөй сезилди.Ал тургай ,каздын бодо айкырыгы угулуп жатты.Аңгыча ийнине күчтүү түрттү анв айыктырды.Ал тез эле башын канаттын астынан бошотуп көзүн ачты.Биринчи мүнөттө ал эч нерсе көргөн жок.Айлана кара жана жабышчаак туман болчу.Толкундардын ызычуусу үндөрдү айырмалай алган жок.Көкүрөктөгү жаңы түртүү аны дээрлик урат.Бул учурда анын башына катуу шыңгыр угулду.Жарышка чыккан улакчы мн кыйкырды.Анын алдынан артынан ар тараптан караңгылыктан ошол үндөр угулуп турду.Го го го гонк гонк гонк деп каздар бакырышты .Бул түш болгон.Ал чынында эле каз уктап жаткан койлорунун арасында болчу.Анын топтому туманда артка жана алдыга жол тапты.
Объяснение:
Вареники: історія традиційної української страви
Українські вареники корінням ідуть у турецьку кухню. Страву дюш-вар – варені пиріжки з прісного тіста з начинкою – здавна готували в Туреччині. В Україні назва трансформувалася у схожу "вара-ники", а згодом – "вареники". У назві відображено і метод приготування страви – варіння. Традиційними начинками були шкварки, картопля, капуста, цибуля, сир, вишні, мак, калина, сухофрукти. На Полтавщині і Чернігівщині готували вареники з борошняною начинкою. Для цього сало висмажували до сухої шкварки, у киплячий жир додавали борошно. Такою засмажкою і начиняли вареники. Оскільки шкварки на зубах тріщали, страву називали ще "варениками з піском". "Ситні вареники" готували на Харківщині. Начинками були капуста, горох, квасоля. На заході України вареники називали вареними пирогами, але сама страва мало відрізнялася від тієї, яку готували в центрі України. Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього і гречаного борошна. Прототип же вареників – турецький дюш-вар – готували на основі кислого молока. У кухнях народів світу є страви, схожі на українські вареники: італійські равіолі, грузинські хінкалі, сибірські пельмені, монгольські манти, китайські дімсами.