У структурному відношенні в Північному Льодовитому океані можна виділити глибоку центральну улоговину, оточену окраїнними морями: Норвезьким, Гренландським, Лінкольна, Чукотським, Східно- сибірським, Лаптєвих, Карським, Баренцевим і Білим. Море Бофорта являє собою частину ложа океану. За розмірами Північний Льодовитий океан найменший у світі: його площа становить 14,75 млн км 2 . Майже половина цієї площі припадає на шельф, який у Північному Льодовитому океані досягає максимальної ширини і місцями в російській Арктиці простягається на 1300 км від берега. Шельф біля північних берегів європейської частини Росії відрізняється виключно великою глибиною і порізаністю. Центральну частину океану займає глибоководна улоговина овальної форми (завширшки бл. 1130 км і завдовжки 2250 км). Її розділяє на дві частини хребет Ломоносова. Цей хребет простягається від о. Елсмір, що знаходиться біля берегів Канади, до Новосибірських вів.Найбільша глибина Північного Льодовитого океану (5527 м) зафіксована в Гренландському морі.
Сонечні промені досягають землі. Потрапивши на землю, енергія Сонця поглинається нею, поступово нагріває. Нагріта земля поступово віддає своє тепло. Більша частина цього тепла витрачається на випаровування води, решта на прогрівання повітря у тропосфері. У тих місцях, де температура поверхні вища за температуру прилеглого до неї шару повітря, це повітря також нагрівається. Нагріте повітря піднімається вгору, поступово охолоджується. Температура нижніх шарів повітря вища за верхні шари. Атмосферне повітря пропускає промені до зеної поверхні саме не нагрівається.
