«Книга пісень» — перша збірка Г. Гейне, що принесла йому славу романтичного поета. Вона вийшла друком у 1827 році, до неї увійшли вірші 1816-1827 років. «Книга пісень» Г. Гейне аналіз Більша частина віршів створена під впливом яскравого почуття до двоюрідних сестер — Амалії та Терези, в яких поет по черзі закохувався. Його почуття залишилися без відповіді. Але під пером талановитого митця розповідь про нещасливу любов вийшла далеко за біографічні межі: «Книга пісень» — справжня перлина німецької літератури. Збірка складається з трьох частин: «Юнацькі страждання» — кохана з’являється до нього в уяві; «Ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «Знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам’яті поета. “Самотній кедр на стромині” аналіз Самотній кедр на стромині В північній стоїть стороні, І кригою й снігом укритий, Дрімає і мріє вві сні. І бачить він сон про пальму, Що десь у південній землі Сумує в німій самотині На спаленій сонцем землі. (Переклад Л. Первомайського) Саме цей вірш можна вважати зразком романтичної поезії. Через образи природи автор передає свої почуття. Ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поету зі своєю коханою. Здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. Але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському оточенні. Перед нами постають образи-символи самотності. “Чому троянди немов неживі” аналіз Чому троянди немов неживі, Кохана, скажи мені? Чому, скажи, в зеленій траві Фіалки такі мовчазні? Чому так гірко дзвенить і співа Жайворонком блакить? Чому в своєму диханні трава Тління і смерть таїть? Чому холодне сонце поля В задумі похмурій мина? Чому така пустельна земля I сіра, мов труна? Чому мене, мов безумця, в пітьму Моя печаль жене? Скажи, кохана моя, чому Покинула ти мене? (Переклад Л. Первомайського) Однією з особливостей збірки можна вважати пейзажні замальовки, де природа виступає як жива істота: подібно героєві вона сумує і радіє. Вірш звучить як пісня мінорної тональності. У поезії знаходимо образи фіалки, трави, жайворонка… “Коли розлучаються двоє” аналіз Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, I плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають, смутні. З тобою ми вдвох не зітхали. Ніколи не плакали ми; Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі. (Переклад М. Славинського) Центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. Відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. Поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю. “Не знаю, що стало зо мною” аналіз Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє, — Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже — смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, I косу розчісує ним, I дикої пісні співає, Не співаної ніким. В човні рибалку в цю пору Проймає нестерпний біль, Він дивиться тільки вгору — Не бачить ні скель, ні хвиль. Зникають в потоці бурхливім I човен, і хлопець з очей, I все це своїм співом Зробила Лорелей. (Переклад Л. Первомайського) Пісня написана на зразок народних пісень. Ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ Лорелей, дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом. Це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає Рейном. Зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. Саме Гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею. “Любили вони” аналіз Любили вони — та обоє Дивились, немов вороги, I вперто обоє мовчали, Хоч мліли обоє з жаги. Вони розлучились — лиш зрідка Їх сни єднали німі. Вони давно вже померли Й не знали про те самі. (Переклад Л. Первомайського) Любовні страждання юності сприймаються автором на відстані часу та переосмислюються події тієї пори. Юнацькі страждання тепер дорогі для поета лише.
Лаурук-обыкновенный крестьянский мальчишка,сын лесника.В детстве он был смышлёным,заботливым и трудолюбивым мальчиком.Лаурук приглянулся Пану и тот взял его на воспитание. Вырастил,как сына,дал хорошее образование,оплатил учёбу в университете стать уважаемым адвокатом.Но с каждым годо сын отдалялся от родителей, редко их навещал,не пытался . Отец говорил сыну,что нельзя не уважать родителей и стыдиться своего происхождения.
Лаурук уехал в год,когда лесник умер,сын не приехал на похороны. Иногда он писал письма, а мать радовалась каждому письму сына, гордилась его успехами,думала,что будет подмога и забота ей в старости.Характер Лаурука сильно изменился, он стал ОДНИМ ИЗ Господ и совсем не матери. Соседи не могли понять,почему старуха не переедет в город к сыну,жить В СЫТОСТИ и тепле,но она лишь мечтала и думала о счастье сына годы,однажды старуха почувствовала,что Maлo eЙ OCTалось жить и собралась на Рождество к сыну.С трудом матери удалось разыскать сына,еë еле пустили в барский дом.Лаурук оказался признать мать и её выкинули на улицу,сунув деньги в руку.Мать сидела на мостовой и думала о сыне.Лаурук стал бессердечным,жестоким и злым.Он стыдился матери,став уважаемым адвокатом.
