Отличительной чертой тасмолинской куль¬туры являются своеобразные погребальные памятники — курганы с «усами». Это надмогильный комплекс, состоящий из основного кургана большого размера, примыкающего к нему с восточной стороны малого кургана и отходящих от него на восток двух невысоких каменных гряд шириной 1,5-2 м и длиной 20-200 м. Каменные гряды имеют форму полудуг и нередко в начале и конце ограничены круглыми каменными сооружениями курганного типа. Таким образом, в курган с «усами» входят три сооружения: большой курган с погребением человека, малый обычно с захоронением коня и глиняным сосудом и каменные гряды. Основной курган содержит в себе погребение с разнообразным инвентарем. Малый курган не имеет могильной ямы. Под его насыпью на уровне погребенной почвы (на материке) обычно находят конский скелет или отдельные его кости (череп, конечности), а в восточной части — один, реже два глиняных сосуда. Описанный тип кургана с «усами» наиболее распространенный, встречаются и его варианты. Например, сдвоенные курганы, когда малый курган расположен не с восточной, а с южной от большого кургана стороны. В этом случае они, как правило, одинакового размера. Лишь в одном случае малый курган сооружен на вер¬шине большого, но всегда присутствуют три составных комплекса.
Объяснение:
ау
Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.
ответ к заданию по физике
