Всі зображення в Стародавньому Єгипті яскраво розфарбовували. Кам'яну поверхню готували до фарбування — грубий шар бруду з більш м'яким шаром гіпсу зверху, потім вапняк — і фарба лягала рівніше. Застосовувані пігменти були, як правило, мінеральними, щоб захистити зображення від сонячного світла. Склад фарби був неоднорідним — яєчна темпера, різноманітні в'язкі речовини і смоли. В кінцевому підсумку справжня фреска не виходила і не використовувалася. Замість цього використовували фарбу на шарі висушеного пластиру, так звану «фреску a secco». Зверху живопис покривали шаром лаку або смоли, щоб зберегти зображення надовго. Невеликі зображення, виконані в такій техніці, добре збереглися, хоча на великих статуях практично не зустрічаються Найчастіше подібні методи застосовували при розфарбовуванні маленьких статуй, особливо дерев'яних.
Объяснение:
Треба пам'ятати, що найголовніше в житті — зберегти свою цілісність. Людина має бути живою внутрішньо, мусить не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах — ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного.
Я вважаю, що набагато страшніше, коли людина губиться в самій собі.
По-перше, це призводить до втрати місця людини в суспільстві.
По-друге, людина, заглиблена в себе, не зможе реалізувати себе в житті.
Сам Кафка постійно жив подвійним життям, адже потреби його внутрішнього світу не задовольнялися в світі реальному. Він почувався бездомним і неприкаяним. Все життя письменник змушений був обирати між службою та літературою, між літературою та особистим життям.
Для Кафки не існувало нічого важливішого, ніж література. Він постійно сумнівався в собі, рідко і неохоче друкувався, а перед смертю попросив свого друга Макса Брода спалити всі його рукописи. Його талант сучасники не помітили, хоча багато видатних письменників епохи високо оцінили зроблене Кафкою.
Можливо, причиною такої невизначеності є те, що письменник жив на зламі епох і великої кризи цивілізованого світу: скінчилася Перша світова війна, розпалася Австро-Угорська імперія, у багатьох країнах відбулися революції. А Кафка належав до тих особистостей, які усе пропускають крізь себе і за все відчувають відповідальність.
