Литературный и жизненный путь Джека Лондона был сложным. Он был одним из виднейших социалистов Соединенных Штатов, начала XX века и оставался в то же время убежденным индивидуалистом. Он создал образы мужественных людей и одновременно не был чужд "своеобразной киплинговской чванливости", воспевал стойкость "белых пришельцев" в схватках с "белым безмолвием" Арктики. Его перу принадлежат и насыщенные подлинным дыханием жизни романы и повести и ремесленнические поделки, не чуждые иногда привкуса расистских теорий. Глубокая вера в социализм сочеталась в нем с увлечением антинаучными теориями небезызвестного английского социолога Герберта Спенсера.
Санчо Панса - це хазяйновита, практична і щира людина, що дбає насамперед про свої інтереси і мріє про багатство. Це бідний чоловік, який зазнав за життя злиднів й утисків, тому він легко спокушається на пропозицію Дон Кіхота, сподіваючись дістати з цього користь. На противагу своєму панові, Санчо відправляється у мандри не заради високих ідеалів: він мріє про губернаторство, і його мрія ґрунтується на глибокій вірі у власну людську гідність.
Спочатку образ Санчо Панси в романі служить тільки пародійним завданням, але з розвитком сюжету зміст його поширюється і збагачується. Поступово вимальовується живий і правдивий образ допитливого іспанського землероба, сповнений глибокого соціального й етичного змісту.