У періоди втрати Україною державної незалежності і поділу її території між сусідніми державами на українських етнічних землях створювались колоніальні органи управління та поступово поширювався адміністративно-територіальний устрій метрополії. В Україні першими спробами адміністративно-територіального поділу можна вважати існування земель-князівств за часів Київської Русі.
У IX—XII століттях територія сучасної України поділялася на Київську, Чернігово-Сіверську, Переяславську, Волинську і Галицьку землі, які входили до складу Київської держави. Деякі менші землі, через низький економічний і політичний рівень розвитку, входили до складу Київського князівства, зокрема Полянська (Руська), Турово-Пінська і Древлянська землі. Землі-князівства поділялись на волості, центрами яких були міста — «городи».
За політичним устроєм Київська Русь являла собою державне утворення у формі монархії. На чолі держави стояв великий князь київський, який зосереджував у своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої, судової і військової влади. Внутрішнє управління державою здійснювали численні княжі управителі. На найвищі адміністративні посади призначались представники великокнязівського роду або намісники (посадники) і тисяцькі. Згодом провідне місце серед київських урядовців займав двірський, або дворецький, основна діяльність якого була пов’язана з управлінням князівським двором. Розгляд судових справ здійснював сам князь. За дорученням князя судові функції міг виконувати хтось із бояр, найчастіше дворецький. На місцях судочинством найчастіше займався спеціальний київський урядник — тивун (тіун). Найрізноманітніші функції при дворі виконували печатник, стольник, покладник, сідлецький, а також дрібніші чиновники — биричі, отроки, дітські, городники, митники та інші.
Объяснение:
Biz dunyoga kelar ekanmiz, bunda avval Alloh yaratadi, lekin dunyoga kelishimizda ona ulug' zot sababchi bo'ladi. Onamiz bizlarni voyaga yetkazadi, ulg'aytiradi, o'stiradi, o'zi yemay bizga beradi, o'zi kiymay bizga kiydiradi, har doim biz yani bolalari haqida o'ylaydi. Lekin afsuski hozirda yoshlar katta bo'lib onalarini qadrlamay qo'yishdi, ularga hurmat ko'rsatmay qo'ydilar. Ahir ona bu ulug' zotku, kimdur ona horlasa , kimdur onaga zor bo'lyapti. Payg'ambarimiz (s.a,v) ham ona haqida juda ko'p iliq so'zlarni aytganlar bir kuni bir odam ularning yonlariga kelib dedilar:
-Men kimni birinchi rozi qilishim kerak .
Payg'ambarimiz(s.a.v) javoban:
-Birinchi onangni rozi qil dedi.
So'ngra haligi odam yana so'radi:
-keyin kimni dedilar:
shunda Payg'ambarimiz:
onangni dedilar
Va u kishi yana kimni dedilar va u zot yana onangni rozi qil dedi, so'ngra otangni keyin qarindoshlaringni deb marhamat qildilar.
Bundan bilib olish mumkinki birinchi navbatta albatta ulug' zot onani rozi qilish kerak ekanligini. Onalar muqaddasdir. Biz buni qadriga yetishimiz kerak. Onalar ulug bo'lgan zotdir ularning umrlari barakali bo'lsin!
Объяснение: